Росс Кінг (автор)

Росс Кінг (16 липня 1962(1962-07-16) , Естеван, Саскачеван ) — канадійський прозаїк і письменник-публіцист. Він розпочав свою кар'єру з написання двох історичних художніх творів у 1990-х роках, пізніше звернувшись до нон-фікшну, і відтоді написав кілька історичних творів, які отримали визнання критиків та стали бестселерами.

Росс Кінг
англ. Ross King
Народився	16 липня 1962(1962-07-16)[1] (62 роки)  Естеван, Саскачеван, Канада
Країна	Канада
Діяльність	письменник, біограф
Знання мов	англійська
Magnum opus	Мікеланджело і папська стеля
Нагороди	Governor General's Literary Awardsd (2006) Governor General's Literary Awardsd (2012)
Сайт	rosskingbooks.com

Кар'єра і робота

Кінг народився в Естевані, Саскачеван, Канада, і виріс у сусідньому селі Північний Портал. Він здобув вищу освіту в Університеті Реджайни, де в 1984 році отримав ступінь бакалавра мистецтв (з відзнакою) з англійської літератури. Продовжуючи навчання в Університеті Реджайни, у 1986 році він отримав ступінь магістра мистецтв, захистивши дисертацію про поета Томаса Еліота. Пізніше він отримав ступінь доктора філософії в Йоркському університеті в Торонто (1992), де спеціалізувався на англійській літературі XVIII століття.

Кінг переїхав до Англії, щоб зайняти посаду постдокторського наукового співробітника в Університетському коледжі Лондона. Саме в цей час він почав писати свій перший роман.

У першому романі Кінга «Доміно» (1995) розповідається про співака-кастрата, якого бачать через досвід художника-початківця в Лондоні 1770-х років.

У 1998 році Кінг опублікував «Екслібрис», свій другий твір історичної белетристики. Дія розгортається в Лондоні та Празі. У ньому розповідається про те, як лондонський книготорговець у 1660-х роках у пошуках зниклого рукопису мимоволі приводить його у світ обману та вбивств.

«Купол Брунеллескі: історія Великого собору у Флоренції» (2000) описує, як італійський архітектор Філіппо Брунеллескі спроектував те, що досі залишається найбільшим кам'яним куполом, коли-небудь побудованим: купол собору Санта-Марія-дель-Фьоре, завершений у 1436 році. «Купол Брунеллескі» ознаменував перехід Кінга від романіста до автора історій мистецтва та біографій.^[2] «Мікеланджело та стеля Папи» (2002) розповідає про чотири важкі роки, протягом яких Мікеланджело розписував стелю Сикстинської капели серед політичних і релігійних інтриг Риму початку шістнадцятого століття.

Наступна книга Кінга «Паризький суд: революційне десятиліття, яке подарувало світові імпресіонізм» (2006) була зустрінута значним визнанням критиків і значним комерційним успіхом. Зіставляючи творчість і життя французьких художників Ернеста Мейсоньє та Едуарда Мане, книга розповідає про драматичний перехід, за допомогою якого художники-імпресіоністи змінили мистецьке бачення кінця дев'ятнадцятого та початку двадцятого століття. За цю книгу у 2006 році Кінг отримав нагороду генерал-губернатора Канади за нон-фікшн.^[2]

Його наступним проектом, частиною серії «Видатні життя», був «Макіавеллі: Філософ влади» (2007), біографія Нікколо Макіавеллі, в якій Кінг ілюструє особистий, соціальний і політичний розвиток одного з найвідоміших політичних теоретиків історії.

«Зухвалий дух: модерністська революція Групи семи» (2010) розглядає Групу семи, організацію канадських художників-пейзажистів, яка започаткувала перший націоналістичний мистецький рух у Канаді в десятиліття після Першої світової війни.^[2]

У 2003 році за «Мікеланджело та стеля Папи» Кінг був номінований на премію Національного гуртка книжкових критиків. «Купол Брунеллескі» був у списках бестселерів «Нью-Йорк Таймс», «Бостон Глоуб» і «Сан-Франциско Кронікл» і був лауреатом кількох нагород, у тому числі «Книга року 2000 Book Sense Nonfiction».

У 2012 році він був нагороджений премією генерал-губернатора Канади за англомовну нон-фікшн за «Леонардо і Тайну вечерю», його дослідження культової релігійної стінописи да Вінчі XV століття.^[3] У 2017 році він отримав премію RBC Taylor Prize за свою книгу «Божевільне зачарування: Клод Моне та картина водяних лілій».^[4]

У 2021 році Кінг опублікував книгу «Книгар із Флоренції» про Веспасіано да Бістчі.^[5]

Особисте життя

Hjcc часто читає лекції як в Європі, так і в Північній Америці, а також проводив екскурсії Флорентійським собором і Сикстинською капелою в Римі.^[6]

Кінг живе у Вудстоку, Англія, зі своєю дружиною Мелані.^[7]

Нагороди

• 2000: Нагорода «Книга року в жанрі нон-фікшн», Book Sense, за «Купол Брунеллески: Як геній епохи Відродження переосмислив архітектуру»
• 2003: Номінація на літературну премію генерал-губернатора (Канада) за «Мікеланджело та стеля Папи»
• 2003: Номінація на премію Національного гуртка книжкових критиків за книгу «Мікеланджело та стеля Папи Римського»
• 2006: Літературна премія генерал-губернатора (Канада) за нон-фікшн за «Паризький суд: революційне десятиліття, яке подарувало світові імпресіонізм»
• 2012: Премія Генерал-губернатора за англомовний нон-фікшн за «Леонардо і Тайну вечерю»
• 2017: Премія РБК Тейлора за «Божевільне зачарування: Клод Моне та картина водяних лілій»

Бібліографія

• Доміно (1995)
• Екслібрис (1998)
• Купол Брунеллескі: Історія великого собору у Флоренції (2000)
• Мікеланджело і папська стеля (2002)
• Паризький суд: революційне десятиліття, яке дало світові імпресіонізм (2006)
• Макіавеллі: Філософ влади (2007)
• Зухвалі духи: модерністська революція великої сімки (2010)
• Леонардо і Тайна вечеря (2011)
• Божевільне зачарування: Клод Моне та картина водяних лілій (2016)
• Книгопродавець Флоренції (2021)