Рон Аткінсон

Рон Аткінсон (англ. Ron Atkinson; нар. 18 березня 1939, Ліверпуль) — англійський футболіст, що усю кар'єру грав на позиції півзахисника за «Оксфорд Юнайтед».

Рон Аткінсон
Рон Аткінсон
Особисті дані
Повне ім'я	Рональд Франклін Аткінсон
Народження	18 березня 1939(1939-03-18) (85 років)
	Ліверпуль, Англія
Громадянство	Велика Британія
Позиція	Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1959–1971 «Оксфорд Юнайтед» 383 (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1971–1974 «Кеттерінг Таун» 1974–1978 «Кембридж Юнайтед» 1978–1981 «Вест-Бромвіч Альбіон» 1981–1986 «Манчестер Юнайтед» 1987–1988 «Вест-Бромвіч Альбіон» 1988–1989 «Атлетіко» 1989–1991 «Шеффілд Венсдей» 1991–1994 «Астон Вілла» 1995–1996 «Ковентрі Сіті» 1997–1998 «Шеффілд Венсдей» 1999 «Ноттінгем Форест»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 29 березня 2016.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аткінсон.

По завершенні ігрової кар'єри став футбольним тренером. Найбільших досягнень здобув очолюючи «Манчестер Юнайтед», ставши з ним дворазовим володарем Кубка Англії та переможцем Суперкубка Англії. Також по разу вигравав Кубок англійської ліги з «Шеффілд Венсдей» та «Астон Віллою».

З кінця 1990-х років став телевізійним коментатором-експертом на англійському телебаченні.

Ігрова кар'єра

Рон Аткінсон народився в Ліверпулі, але майже одразу після його народження сім'я переїхала в Бірмінгем. У 17-річному віці перейшов в «Астон Віллу», але так і не зміг пробитися в основний склад команди.

У 1959 році як вільний агент перейшов у «Оксфорд Юнайтед» (тоді клуб називався «Хедінгтон Таун»), де грав разом зі своїм молодшим братом, Гремом. Рон провів більше 500 матчів за клуб, виступаючи на позиції крайнього хавбека, і забив 14 голів. За свої виступи він отримав прізвисько «Танк». Він був капітаном «Оксфорда», коли клуб піднявся з Південної ліги у Другий дивізіон, всього за шість років, з 1962 по 1968 рік. Він також став першим в англійському футболі капітаном команди, з яким клуб вийшов з Південної ліги через три дивізіони в Футбольну лігу.

1971 року у віці 32 років Аткінсон завершив ігрову кар'єру.

Кар'єра тренера

Початок тренерської кар'єри

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1971 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кеттерінг Таун», що не входив в Футбольну лігу. Він добре проявив себе в ролі тренера, і в результаті отримав запрошення очолити клуб з Футбольної ліги «Кембридж Юнайтед», з яким у 1977 році виграв Четвертий дивізіон. У наступному році він покинув клуб, який мав хороші шанси на вихід у Другий дивізіон..

«Вест Бромвіч Альбіон»

На початку 1978 року Аткінсон очолив клуб Першого дивізіону «Вест Бромвіч Альбіон». Незабаром він підписав чорношкірого Брендона Бетсона^[en] з «Кембриджу», який приєднався до пари чорношкірих футболістів, Лорі Каннінгема та Сірілла Регіса^[en]. До цього в жодній команді з вищого дивізіону англійського футболу не грало одночасно троє чорношкірих гравців. Тріо чорношкірих футболістів похитнуло усталені расистські традиції в англійському футболі. Після цього з'явилося нове покоління гравців з темним кольором шкіри, які стали активно виступати за провідні клуби, хоча раніше вони піддавалися расовій дискримінації.

У сезоні 1978/79 «Вест Бромвіч» посів третє місце в чемпіонаті, а також дістався до чвертьфіналу Кубка УЄФА. 30 грудня 1978 року «дрозди» одержали знамениту перемогу над «Манчестер Юнайтед» з рахунком 5:3 в матчі на «Олд Траффорд». У цьому сезоні клуб посів друге місце в чемпіонаті, поступившись чемпіонством «Ліверпулю» лише за різницею м'ячів. У 1981 році клуб фінішував на четвертому місці, і незабаром після цього Аткінсон був призначений головним тренером «Манчестер Юнайтед», замінивши звільненого Дейва Секстона.

«Манчестер Юнайтед»

Аткінсон був яскравим, харизматичним тренером, виділяючись на тлі попереднього тренера «Юнайтед», Дейва Секстона (під керівництвом якого клуб зайняв друге місце в чемпіонаті в 1980 році, але не виграв жодного серйозного трофею з 1977 року).

Аткінсон керував командою протягом п'яти повних сезонів. У сезоні 1981/82 «Юнайтед» фінішував на третьому місці в Першому дивізіоні, що дало манкуніанцям путівку в Кубок УЄФА. У сезоні 1982/83 «Юнайтед» виграв Кубок Англії, перемігши у фінальному матчі «Брайтон енд Гоув Альбіон» (перший матч завершився внічию 2:2, перегравання виграв «Юнайтед» 4:0) і знову зайняв третє місце в чемпіонаті. У сезоні 1983/84 «Манчестер Юнайтед» дістався до півфіналу Кубка володарів кубків, а в чемпіонаті посів четверте місце, хоча у Кубку Англії сенсаційно програв «Борнмуту», клубу Третього дивізіону, з рахунком 2:0. У сезоні 1984/85 «Юнайтед» знову виграв Кубок Англії, обігравши у фінальному матчі «Евертон» з рахунком 1:0. Проте клубу не вдалося поборотися за Кубок володарів кубків у наступному сезоні, так як у фіналі Кубка європейських чемпіонів цього року сталася Ейзельська трагедія, через яку всі англійські клуби були дискваліфіковані з європейських турнірів на невизначений час (в результаті дискваліфікація тривала п'ять років).

У сезоні 1985/86 «Юнайтед» виграв 10 стартових матчів чемпіонату і закріпив комфортне лідерство в турнірній таблиці. Однак потім клуб почав втрачати форму і за підсумками сезону знову фінішував на четвертому місці.

Аткінсон витратив на трансфери гравців більше 8 млн фунтів. Найбільш дорогими придбаннями клубу стали Браян Робсон, Гордон Стракан і Єспер Ольсен. Крім того, Аткінсон залучав в команду молодих гравців: Нормана Вайтсайда, Марка Г'юза і Пола Макграта.

Він компенсував більше 6 млн фунтів, продавши з команди таких гравців як Рей Вілкінс і Марк Г'юз. Сезон 1986/87 почався для команди вкрай невдало, і в листопаді 1986 року, коли «Юнайтед» перебував на четвертому з кінця місці турнірної таблиці, Аткінсон був звільнений.

Подальша тренерська робота

В подальшому очолював команди клубів «Вест Бромвіч Альбіон», «Атлетіко», «Шеффілд Венсдей», «Астон Вілла» та «Ковентрі Сіті».

Останнім місцем тренерської роботи Аткінсона став клуб «Ноттінгем Форест», команду якого Рон Аткінсон очолював як головний тренер 1999 року.

Тренерська статистика

^[1]

Клуб	Країна	Початок роботи	Завершення роботи	Показники
				М	В	П	Н	% перемог
Кеттерінг Таун		14 грудня 1971	22 листопада 1974
Кембридж Юнайтед		22 листопада 1974	12 січня 1978	146	68	36	42	46,58
Вест Бромвіч Альбіон		12 січня 1978	9 червня 1981	159	70	36	53	44,03
Манчестер Юнайтед		9 червня 1981	6 листопада 1986	292	146	67	79	50
Вест Бромвіч Альбіон		3 вересня 1987	12 жовтня 1988	53	15	23	15	28,3
Атлетіко Мадрид		12 жовтня 1988	16 січня 1989	12	6	3	3	50
Шеффілд Венсдей		14 лютого 1989	6 червня 1991	118	49	34	35	41,53
Астон Вілла		7 червня 1991	10 листопада 1994	178	77	56	45	43,26
Ковентрі Сіті		15 лютого 1995	5 листопада 1996	74	19	28	27	25,68
Шеффілд Венсдей		14 листопада 1997	17 травня 1998	27	9	11	7	33,33
Ноттінгем Форест		11 січня 1999	16 травня 1999	16	4	10	2	25
Пітерборо Юнайтед		квітень 2006	травень 2006	3	1	2	0	33,33
Загалом				1078	464	306	308	43,04

Робота на телебаченні

В останні роки він став одним з найбільш відомих телевізійних коментаторів-експертів в Англії. Відомий своїми характерними зворотами мовлення — його висловлювання називають «Біг-Ронізмами» («Big-Ronisms») або «Ронглішами» («Ronglish») — а також расистськими висловлюваннями в прямому ефірі.

Титули і досягнення

Як тренера

• Володар Кубка Англії (2):

«Манчестер Юнайтед»: 1982–83, 1984–85

• Володар Суперкубка Англії (1):

«Манчестер Юнайтед»: 1983

• Володар Кубка англійської ліги (2):

«Шеффілд Венсдей»: 1990–91

«Астон Вілла»: 1993–94

Див. також

• Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

Примітки

1. Web Oficial de la Liga de Fútbol Profesional (ісп.)

Посилання

• Ron Atkinson — тренерська статистика на сайті Soccerbase (англ.)
• Example of Big Ron's chalkboard (text only) The Guardian,
• Suntalk page at The Sun website