Розумовські

Розумовські — графський (князівський, гетьманський) рід українського козацького походження з Чернігово-Сіверщини.

Розумовські

Герб роду
Рід	Розумовські
Титул	Князі
Держава	Гетьманщина і Річ Посполита
Родоначальник	Яків Ружинський
Споріднені роди	Ружинські
House of Razumovskiy у Вікісховищі

Походження прізвища

Колись, кажуть, один реєстровий козак із чернігівського хутора Лемешів, поблизу Козельця, Грицько, похмелившись, полюбляв мало не кожного із своїх друзів оцінювати так: «Що то за голова, що то за розум!» Останнє слово приказки згодом перетворилося в прізвисько козака, а ще пізніше — в прізвище. Синами цього Грицька Розума були Олексій Григорович Розум та останній український гетьман Кирило Григорович Розум. Однак після того, як імператриця Єлизавета Петрівна нагородила синів козака графським титулом , недавні Олексій та Кирило Розуми, стали Розумовськими й такими уже й померли.

Представники

Яків Романович і син його Григорій Розум († близько 1730) були реєстровими козаками козелецької сотні київського полку.

Герб родини Розумовських

Старший син Григорія Розумовського — Олексій Розумовський (1709–1771), згодом граф (з 1744), обер-еґермайстер і генерал-фельдмаршал (1756), був (з 1731) співаком придворної капели в Петербурзі й фаворитом царівни Єлисавети Петрівни, яка, ставши імператрицею, таємно одружилася з ним (1742). Завдяки цьому вся родина Розумовських та їх родичі й свояки дістали великі маєтки, посади і впливи в Російській імперії. За підтримкою Олексія Розумовського, було відновлено гетьманство в Україні, й гетьманом став його брат Кирило Розумовський.

Кирило Розумовський (1724 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750–1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Був одружений з родичкою цариці — К. Наришкіною.

Портрет графа Кирила Розумовського (1728-1803)

З їх синів, старший — граф Олексій Розумовський (1748—1822), був міністром народної освіти (1810–1816), сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками й у своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий ботанічний сад і зібрав найбільшу в імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віце-президентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім'я Перовських.

Третій син гетьмана — Петро Розумовський (1751–1823), військовий та державний діяч Російської імперії, обер-камергер.

Четвертий син — граф (з 1814 — князь, з 1815 — світліший князь) Андрій Розумовський (1752—1836), російський дипломат, був посланником у Неаполі (1777—1784) і Швеції (1786—1788), амбасадором в Австрії (1790—1799, 1801—1807) і керівником російської делегації на Віденському Конгресі (1814—1815); сам добрий скрипаль (член струнного квартету), був меценатом мистецтва, протектором і приятелем Бетховена (який присвятив Розумовському три струнні квартети, опус 59, а також 5 і 6 симфонії), знав Гайдна й Моцарта, зібрав картинну галерею й побудував у Відні, де постійно жив після відставки, кілька репрезентативних будов, на що витратив величезні кошти, чим спричинив занепад своїх маєтків в Україні, які потім перейшли до Скарбу.

П'ятий син — Лев Розумовський (1757—1818), російський дипломат, військовик Російської імперії.

Шостий син гетьмана, граф Григорій Розумовський (1759—1837), вчений мінералог, почесний член Російської Академії і багатьох європейський наукових товариств, оселився у Моравії, де діти його (від другого шлюбу, не визнаного в Росії) та їх нащадки створили австрійську лінію графів Розумовських, яка існує й досі (російська лінія Розумовських вигасла ще в другій чверті XIX століття).

Малий герб

Молодший син Іван Розумовський (1761—1802), військовик Російської імперії, генерал-майор, командир Малоросійського гренадерського полку.

Резиденції

• 
  Покорщина
• 
  Палац гетьмана Кирила Розумовського у Батурині
• 
  Палац Розумовського у Відні

Див. також

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Розумовський.

• Австрійська лінія Розумовських

Джерела та література

• О. І. Путро, В. В. Томазов Розумовські [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 269. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

• Розумовські. Генеалогічне дерево. ukrainians-world.org.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
• Андрій Безсмертний-Анзіміров (13 вересня 2015). Софія Перовська. ukrainians-world.org.ua. День. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.