Розп'яття (Мікеланджело)

Розп'я́ття це́ркви Са́нто Спірі́то (італ. Crocifisso di Santo Spirito) — дерев'яне розп'яття, створене італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті у 1492 році^[1]. Це розп'яття вирізьблено для вівтаря церкви Санто Спіріто у Флоренції^[2].

Розп'яття

італ. Crocifisso di Santo Spirito
Творець:	Мікеланджело
Час створення:	1492
Розміри:	142×35 см
Висота:	139 см
Ширина:	135 см
Матеріал:	дерево, поліхромія
Жанр:	ню
Зберігається:	Санто Спіріто, Флоренція
Музей:	Базиліка Санто-Спіріто
Розп'яття у Вікісховищі

Відомі також інші розп'яття, автором яких вважають Мікеланджело — Розп'яття Ґалліно та Розп'яття Монсеррат.

Історія створення

Після смерті Лоренцо Медичі, Мікеланджело, який до цього мешкав у палаці Медичі, повернувся жити додому. Саме у цей час він розпочав анатомічні штудії у лікарні при монастирі Санта Марія дель Санто Спіріто (італ. Santa Maria del Santo Spirito). Вазарі про це пише так: «Для церкви Санто Спіріто у Флоренції він зробив дерев'яне Розп'яття, що тепер стоїть над півколом головного вівтаря, бо хотів віддячити настоятелеві, який дозволив йому користуватися приміщенням, де він часто розтинав мертві тіла, вивчаючи анатомію і закладаючи тим основи досконалості в малюнку, якої він досяг потім»^[3]. Цей ранній твір (Мікеланджело тоді було сімнадцять років) вважався втраченим до 1962 року, коли його було віднайдено. Після цього розпочалися суперечки щодо автентичності Розп'яття, аж доки у 2001 році дослідники дійшли висновку, що це — твір Мікеланджело^[4].

Деякий час Розп'яття зберігалося у музеї Каза Буонарроті, зараз — у церкві Санто Спіріто.

Опис

Мікеланджело. «Битва кентаврів» (фрагмент)

Розіп'ятого Христа зображено оголеним, оскільки перед стратою вояки поділили його одежу, про що згадується у Євангелії від Івана (Ів. 19:23-24).

На табличці над Христом написано слова: Ісус Назарянин, Цар юдейський (Ів. 19:19).

На думку ж Еріка Шильяно, Ісусові «м'які, згладжені лінії, готична симетрія, делікатна краса і наївні пропорції не мають нічого спільного із могутніми (…) фігурами навіть його найраніших робіт з каменю» ^[5].

Це розп'яття згадується у біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль»^[6]:

(...) це розпяття — прекрасне. Лише перед прекрасним розп'яттям мали б молитися люди (...), бо краса повинна йти пліч-о-пліч із побожністю, не можна щиро молитися перед потворним зображенням

Посилання

1. Эрпель, 1990, с. 13.
2. Wallace, 2010, с. 10 —11.
3. Вазарі, 1970, с. 305.
4. Автором Розп'яття «підтвердили» Мікеланджело (англ.) . BBC News. 18 липня 2001. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 2 травня 2012.
5. Scigliano, 2005, с. 41.
6. Шульц, 2006, с. 259 —260.

Для подальшого читання

(праці подано хронологічно)

• Margrit Lisner. Michelangelos Kruzifixus aus S. Spirito in Florenz, Münchner Jahrbuch der bildenden Kunst, 3. F., 15, 1964, S. 7 —36.
• Margrit Lisner. The Crucifix from Santo Spirito and the Crucifixes of Taddeo Curradi, The Burlington Magazine, 122, [December 1980], pp. 812 —819

Джерела

• Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
• Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
• Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
• Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
• William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)