Репаглінід

Репаглінід — протидіабетичний препарат у класі ліків, відомих як меглітиніди, і був винайдений у 1983 році. Репаглінід є пероральним препаратом, який використовується на додаток до дієти та фізичних вправ для контролю рівня цукру в крові при цукровому діабеті 2 типу. Механізм дії репаглініду включає стимулювання вивільнення інсуліну з β-острівцевих клітин підшлункової залози; Як і інші протидіабетичні препарати, основним побічним ефектом є гіпоглікемія^[1]. Його продає Novo Nordisk під назвою Prandin у Сполучених Штатах, GlucoNorm у Канаді, Surepost у Японії, Repaglinide у Єгипті EIPICO та NovoNorm в інших країнах. В Японії його виробляє Dainippon Sumitomo Pharma.

Репаглінід

Систематична назва (IUPAC)
(S)-(+)-2-ethoxy-4-[2-(3-methyl-1-[2-(piperidin-1-yl)phenyl]butylamino)-2-oxoethyl]benzoic acid
Ідентифікатори
Номер CAS	135062-02-1
Код ATC	A10BX02
PubChem	65981
DrugBank	DB00912
Хімічні дані
Формула	C27H36N2O4
Мол. маса	?
SMILES	eMolecules & PubChem
Фізичні дані
Т плавлення	126–128 °C (259–262 °F)
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	56 % (oral)
Зв'язування	>98 %
Метаболізм	Liver oxidation and glucuronidation[en] (CYP3A4-mediated)
Період напіврозпаду	1 hour
Виділення	З калом (90 %) і через нирки (8 %)
Терапевтичні застереження
Licence data	EU, US
Кат. вагітності	C(AU) C(США)
Лег. статус	Prescription Only (S4) (AU) ? (CA) POM (UK) ℞-only (US)
Шляхи введення	перорально

Медичне використання

Репаглінід є пероральним препаратом, який використовується на додаток до дієти та фізичних вправ для контролю рівня цукру в крові при цукровому діабеті 2 типу^[1].

Протипоказання

Репаглінід протипоказаний людям з: Діабетичний кетоацидоз з комою або без неї

Цукровий діабет 1 типу

Одночасне застосування з гемфіброзилом

Відома гіперчутливість до препарату або неактивних інгредієнтів [1]

Побічні явища

Поширені побічні ефекти включають: метаболічний

Гіпоглікемія (31 %)

Дихальний

Інфекція верхніх дихальних шляхів (16 %)

Синусит (6 %)

Риніт (3 %)

Шлунково-кишковий

Нудота (5 %)

Діарея (5 %)

Запор (3 %)

Блювота (3 %)

Опорно-руховий апарат

Артралгія (6 %)

Біль у спині (5 %)

Інший

Головний біль (11 %)

Парестезія (3 %)

Серйозні побічні ефекти включають: Ішемія серця (2 %)

Стенокардія (1,8 %)

Смертність внаслідок серцево-судинних подій (0,5 %)

Особливі групи населення

Категорія вагітності C: безпека для вагітних жінок не встановлена^[1]. Дані обмежені, і є лише один звіт про випадок, в якому не зазначається про відсутність ускладнень при застосуванні репаглініду під час вагітності^[2].

Слід бути обережними при застосуванні цього препарату людям із захворюваннями печінки та зниженою функцією нирок^[1].

Лікарські взаємодії

Репаглінід є основним субстратом CYP3A4, тому його не слід застосовувати одночасно з гемфіброзилом, кларитроміцином або азольними протигрибковими засобами, такими як ітраконазол або кетоконазол^[1]. Застосування як репаглініду, так і одного або кількох із цих препаратів призводить до підвищення концентрації репаглініду в плазмі крові та може призвести до гіпоглікемії. Одночасне застосування репаглініду та клопідогрелю (інгібітор CYP2C8) може призвести до значного зниження рівня глюкози в крові через взаємодію між ліками^[3]. Насправді, використання цих препаратів разом навіть протягом одного дня може призвести до збільшення рівня репаглініду в 5 разів… і може призвести до значної гіпоглікемії. Репаглінід не слід комбінувати з сульфонілсечовиною, оскільки вони мають однаковий механізм дії^[1].

Фармакологія

Механізм дії

Репаглінід знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи вивільнення інсуліну бета-острівцевими клітинами підшлункової залози. Це досягається шляхом закриття АТФ-залежних калієвих каналів у мембрані бета-клітин. Це деполяризує бета-клітини, відкриваючи кальцієві канали клітин, і отриманий приплив кальцію викликає секрецію інсуліну^[1].

Фармакокінетика

Всмоктування: репаглінід має 56 % біодоступність при всмоктуванні зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність знижується при прийомі з їжею; максимальна концентрація знижується на 20 %.

Розподіл: Зв'язування репалглініду з білками альбуміну перевищує 98 %.

Метаболізм: репаглінід в основному метаболізується в печінці — зокрема CYP450 2C8 і 3A4 — і меншою мірою шляхом глюкуронізації. Метаболіти репаглініду неактивні та не виявляють цукрознижувальної дії.

Виведення: 90 % репаглініду виводиться з калом і 8 % із сечею. 0,1 % виводиться з сечею в незміненому вигляді. Менше 2 % залишається в калі без змін^[1].

Історія

Ліки-попередники репаглініду були винайдені наприкінці 1983 року вченими Dr Karl Thomae GmbH, німецького виробника ліків, розташованого в Біберах-ан-дер-Ріс на півдні Німеччини, який був придбаний компанією Boehringer Ingelheim у 1990 році. Лікарський засіб, який став репаглінідом, пізніше отримав ліцензію від Boehringer на У квітні 1992 року компанія Novo Nordisk подала заявку на новий лікарський засіб для цієї сполуки в Управління з контролю за продуктами й ліками (FDA). У липні 1997 року компанія Novo Nordisk подала заявку на новий лікарський засіб (NDA) для Prandin, і вона була швидко схвалена, отримавши схвалення FDA. у грудні 1997 р. Препарат був першим із класу меглітинідів. Він був названий Prandin, тому що його швидкий початок і коротка тривалість дії зосереджують його ефект під час їжі (прандіум був римською їжею, яку можна порівняти з сучасним обідом)^[4].