Ремігіан Залеський

Ремігіан^[a] з Отока Залеський гербу Доленга (пол. Remigian Zaleski; нар. 1595(1595) — пом. 22 квітня 1645^[3]) — державний діяч Речі Посполитої.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залеський.

Ремігіан Залеський
Доленга
Прапор Остерський староста
з 1626[1]
Попередник:	Михайло Ратомський
Народження:	1595
Смерть:	22 квітня 1645(1645-04-22)[2] Варшава, Річ Посполита
Поховання:	катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна:	Річ Посполита
Рід:	Залеські
Шлюб:	Anna Miełżyńskad
Діти:	Teresa Zaleskad

Біографія

Представник польського шляхетського роду Залеських герба Доленга. Син ловчого серадського Миколи Залеського та Катарини Бєлдовської, дочки каштеляна бжезинського Павла Бєлдовського. Брат — Александр Залеський (1599—1651).

Протягом життя обіймав числені уряди, а саме: королівський писар (1611), королівський секретар (1613—1623), писар ленчицький (1620—1627), ловчий серадзький (1620), укладач коронних метрик великої канцелярії (1620), укладач коронних метрик малої канцелярії (1620—1623), автор коронних метрик (1624, 1626)^[4], староста велюнський (1626), староста варецький і бобровницький^[5], староста остерський (1626)^[6], коронний референдарій (1634—1645), каштелян ленчицький (1640—1645).

Депутат сейму 1620 року та сейму 1621 року від Ленчицького воєводства.^[7] Як земельний писар із Ленчиці, він був членом Сейму у 1623, а також 1624 рр. Депутат сейму 1627 року від Ленчицького воєводства.^[8] На сеймі 1627 року він був призначений королем для перевірки королівських маєтків у Брацлаві, Києві та Поділлі.^[9] Член коронаційного сейму 1633 і сейму 1634.^[10] В 1641 р. брав участь у виправленні коронного статуту.

Як сенатор він брав участь у сеймах 1640, 1641 та 1642 років.^[11]

Помер у Варшаві, і був похований у колегіальній церкві Святого Яна.^[12]

Родина

Від шлюбу з Анною Мельжинською, дочкою гнезненського каштеляна Лукаша Мельжинського, у нього була дочка Тереза яка вийшла за Адама Уріеля Чарнковського. Онукою останніх була королева Речі Посполитої Катарина Лещинська — мати королеви Франції Марії Лещинської і Анни Лещинської.

Коментарі

1. Також відомий як Ереміан.^[1]

Примітки

1. Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
2. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X

   d:Track:Q6453758d:Track:Q11686403d:Track:Q123985090
3. Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 296.
4. Wojciech Krawczuk, Pisarze kancelarii koronnych Zygmunta III Wazy, w: Studia Historyczne 1993, r. XXXVI, z. 2, s. 164.
5. Urzędnicy województw łęczyckiego i sieradzkiego XVI—XVIII wieku. Spisy". Oprac. Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz. Kórnik 1993, s. 307.
6. Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 194.
7. Jerzy Pietrzak, Po Cecorze i podczas wojny chocimskiej. Sejmy z lat 1620 i 1621, Wrocław 1983, s. 168.
8. Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 102.
9. Volumina Legum., tom III, Petersburg 1859, s. 265.
10. Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 182.
11. Leszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa 2017, s. 175.
12. Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, Lipsk 1839—1845, t. X.