Реймон Бернар

Реймо́н Берна́р (фр. Raymond Bernard; 10 жовтня 1891, Париж, Франція — 12 грудня 1977, та же) — французький кінорежисер, сценарист та актор, чия кінокар'єра тривала понад 40 років.

Реймон Бернар
фр. Raymond Bernard
Дата народження	10 жовтня 1891(1891-10-10)
Місце народження	Париж, Франція
Дата смерті	12 грудня 1977(1977-12-12) (86 років)
Місце смерті	Париж , Франція
Поховання	Цвинтар Монмартр[1]
Національність	єврей
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист, актор
Роки активності	1917—1958
IMDb	ID 0076368
Нагороди та премії
орден Почесного легіону
Реймон Бернар у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Бернар.

Біографія

Реймон Бернар народився 10 жовтня 1891 року в Парижі. Він був молодшим сином письменника Трістана Бернара і брат драматурга Жан-Жак Бернар^[fr]. Свою кар'єру він почав як актор, з'являючись на сцені в постановках п'єс, написаних його батьком, у тому числі «Жанна Доре» (1913) разом з Сарою Бернар^[2]. У 1917 році Бернар почав працювати в кіно помічником Жака Фейдера на студії «Гомон», а потім продовжив як режисер, головним чином адаптуючи для кіно п'єси свого батька^[3].

У 1924 році Реймон Бернар започаткував новий стиль фільму — історичне видовище, поставивши стрічку «Диво вовків» (фр. Le Miracle des loups), дія якого відбувається у Франції XV століття за часів правління Людовика XI. Стрічка стала не тільки найдорожчим фільмом того часу, але й однією з найдохідніших^[4]. Здатність Бернара поєднувати драматичну розповідь з розлогою постановкою та великою кількістю виконавців була використана у двох наступних його фільмах періоду кар'єри в німому кіно, «Шахіст» (1927) та «Тараканова» (1930)^[5].

Кінокар'єра Реймона Бернара в еру звукового кіно тривала впродовж майже трьох десятиліть. Подальші його масштабні постановки включали його фільм про Першу світову війну, «Дерев'яні хрести» (1932), та трисерійну кіноадаптацію роману Віктора Гюго «Знедолені», що тривала майже п'ять годин екранного часу. У своїх пізніх фільмах Бернар повернувся до більш скромних проектів і бюджетів, включаючи кілька витончених комедій. Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бернар, як єврей, був змушений переховуватися, а його кінематографічна кар'єра припинилася до кінця війни.

Реймон Бернар завершив кінематографічну кар'єру в 1958 році, але в 1970-х роках, коли йому було 80 років, він зміг контролювати реконструкцію «Знедолених», яка була суттєво скорочена в 1940-х роках для зручності кінопрокату. У 1977 році, незабаром після трансляції майже повної версії фільму французьким телебаченням, Бернар помер у віці 86 років^[4][6].

Фільмографія (вибіркова)

Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1917	Бездонний яр	Le ravin sans fond
1918	Джентльмен комерсант	Le gentilhomme commerçant
1918	Лікування гикавки	Le traitement du hoquet
1919	Маленьке кафе	Le petit café
1920	Таємниця Розетти Ламбер	Le secret de Rosette Lambert
1924	Диво вовків	Le miracle des loups
1927	Шахіст	Le joueur d'échecs
1930	Тараканова	Tarakanova
1931	Монмартр	Faubourg Montmartre
1932	Дерев'яні хрести	Les croix de bois
1934	Знедолені	Les misérables
1934	Тартарен із Тараскона	Tartarin de Tarascon
1935	Коханці і злодії	Amants et voleurs
1936	Анна-Марія	Anne-Marie
1936	Винний	Le coupable
1937	Марта Рішар на службі Франції	Marthe Richard au service de la France
1938	Я була авантюристкою	J'étais une aventurière
1938	Кавалькада кохання	Cavalcade d'amour
1939	Заручники	Les otages
1946	Друг прийде сьогодні ввечері	…Un ami viendra ce soir…
1946	Прощавай, любий	Adieu chérie
1948	Якби молодість знала	Si jeunesse savait…
1949	Майя	Maya
1949	Божий суд	Le Jugement de Dieu
1951	Мис Надії	Le cap de l'espérance
1953	Дама з камеліями	La dame aux camélias
1953	Красуня з Кадіса	La belle de Cadix
1955	Плоди літа	Les fruits de l'été
1957	Сьома заповідь	Le septième commandement
1958	Електрична вдова	Le septième ciel

Актор

• 1915 : Жанна Доре / Jeanne Doré — Жак Дор
• 1924 : Диво вовків / Le miracle des loups — шахіст

Визнання

Нагороди та номінації Реймона Бернара^[7]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1936	Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм	Анна-Марія	Номінація

Примітки

1. https://www.geni.com/people/Raymond-Bernard/6000000019061736362
2. Richard Abel. French Cinema: the First Wave 1915—1929. Princeton University Press, 1984. p.546
3. Ciné-Ressources. Fiches personnalités: Raymond Bernard [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 15.08.2017.
4. Lenny Borger. Programme notes for a Thames Television live presentation of The Chess Player, London, 1990.
5. Dictionnaire du cinéma français des années vingt (1895): Raymond Bernard profile [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.](фр.), 1895.revues.org; процитовано 15.08.2017.
6. Michael Koresky. Raymond Bernard [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.], criterion.com; Процитовано 15.08.2017.
7. Нагороди та номінації Реймона Бернара на сайті IMDb (англ.)

Посилання

• Реймон Бернар на сайті IMDb (англ.)
• Реймон Бернар [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française