Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
П'єр-Жуль Етцель (фр. Pierre-Jules Hetzel; 15 січня 1814, Шартр, департаменту Ер і Луар, Франція — 17 березня 1886, Монте-Карло, Монако) — французький видавець, редактор і письменник.
| П'єр-Жуль Етцель | ||||
|---|---|---|---|---|
| Pierre-Jules Hetzel | ||||
 | ||||
| Псевдонім | P.-J. Stahl[1], P.-J. Martin[1] і L. Martin[1] | |||
| Народився | 15 січня 1814 Шартр, Ер і Луар, Франція | |||
| Помер | 17 березня 1886 Монте-Карло, Монако | |||
| Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | письменник, видавець, дитячий письменник | |||
| Alma mater | Колеж Станіслава в Парижі і Страсбурзький університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Напрямок | наукова фантастика | |||
| Жанр | фантастика | |||
| Членство | Société archéologique d'Eure-et-Loird | |||
| Конфесія | протестантизм | |||
| Діти | Louis-Jules Hetzeld | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 П'єр-Жуль Етцель у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Батько П'єр-Жуля — Жан-Жак Етцель, походив із старої ельзаської протестантської сім'ї Страсбурга, майстер-лимар в 1-му полку уланів, дислокованих у Шартрі. Його мати, Луїза Шевальє- працювала акушеркою в Госпіталі «Hôtel-Dieu de Chartres»[2] цього міста.
Вивчав право в університеті Страсбурга. Був атеїстом. У 1837 році заснував видавництво, яке втратив у результаті подій, пов'язаних з революцією 1848 року. Переконаний республіканець, він працював на адміністративній посаді в Тимчасовому уряді, а після державного перевороту у Франції в кінці 1851 року був змушений емігрувати до Бельгії. Етцель повернувся на батьківщину після оголошення амністії і відразу ж відновив перервану видавничу діяльність, яка прославила його на всю країну. Він почав видавати в Парижі «Журнал виховання і розваг», призначеному для молодіжної аудиторії. Поміщав в ньому свої твори під псевдонімом Сталь (P.-J. Stahl).В цей час почав співпрацювати з Жулем Верном.
Співпраця з Жулем Верном почалася з романа Верна «П'ять тижнів на повітряній кулі», який видавцеві сподобався, і він пообіцяв випустити його окремою книгою. Крім того, Етцель обговорив з автором-новачком ідею періодичного видання, яку виношував не один рік. Мова йшла про призначеному юної аудиторії журналі пригод і подорожей — захоплюючих і одночасно пізнавальних. Етцель прозорливо побачив у Ж. Верні .
автора, якого якраз і шукав, і запропонував йому співпрацю на постійній основі. 23 листопада 1862 року підписав контракт з Жулем Верном.
Документ зобов'язував Верна писати не менш ніж три романи на рік для публікації в новому «Журналі виховання і розваг», а видавця — платити по 1900 франків за кожний. Зверх цього обумовлювався особливий гонорар за можливі книжкові видання в разі підвищеного читацького інтересу до того чи іншого твору — що і сталося з більшістю романів Жуля Верна. У 1863 році він видав книгу «П'ять тижнів на повітряній кулі» молодого автора. Верн і Етцель виявилися однодумцями у всьому, що стосувалося особи нового журналу і літератури взагалі. За нею послідували інші публікації Верна «Подорож і пригоди капітана Гаттераса», «Подорож до центру Землі», «З Землі на Місяць» і, нарешті, один з найкращих творів Жуля Верна «Діти капітана Гранта», що склали книжкову серію «Незвичайні подорожі» (фр. Voyages extraordinaires) Читацький ентузіазм до журнального видання творів Жуля Верна постійно підтримувався протягом багатьох років.
Крім того, видавництво Етцеля випустило ряд творів Бальзака, Гюго, Жорж Санд, Е. Золя, Бодлера, публіцистику Прюдона, казки Шарля Перро з ілюстраціями Гюстава Доре і ін. Етцель був небагатий: він сам, часом зазнавав фінансові труднощі і звертався за допомогою до своїх авторів — до того ж Жуля Верна. Видавець ставився до авторів прихильно: не обирав і не тиранив їх. Тому, як тільки справи видавництва пішли вгору — в основному, завдяки зростаючій популярності Жуля Верна, Етцель відразу ж переоформив договір з ним. Згідно з новим контрактом, укладеним у грудні 1865 року, гонорар за роман збільшувався до 3000 франків, а в 1871 році Етцель, пішов назустріч автору, який став йому найближчим другом і, фактично, компаньйоном, скоротив «норму» до двох романів на рік, і зобов'язався виплачувати за кожен роман вже по 6000 франків. Видавець був прихильником дотримання авторських прав і навіть написав кілька статей на захист літературної власності. Похований на кладовищі Монпарнас. Після смерті Етцеля видавнича фірма перейшла до його сина — Жуля Етцеля-молодшого.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
