Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Піт Мондріан
нідерландський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Піт Мондріан (нід. Piet Mondriaan; повне ім'я Пітер Корнеліс Мондріан (нід. Pieter Cornelis Mondriaan, МФА: [ˈpit ˈmɔndrijaːn]), з 1912 року — Mondrian; 7 березня 1872, Амерсфорт, Нідерланди — 1 лютого 1944, Нью-Йорк, США) — нідерландський художник, один із зачинателів і провідників абстракціонізму в світовому мистецтві
Remove ads
Мистецтво Мондріана багато в чому вплинуло на теперішні живопис, архітектуру та дизайн.
Remove ads
З життя і творчості
Узагальнити
Перспектива
Пітер Корнеліс Мондріан народився 7 березня 1872 року в Амерсфорті поблизу Утрехта (Нідерланди). Він був другою дитиною в родині директора християнської початкової школи[18].
У 1892—97 роках[19] навчався у Державній академії мистецтв в Амстердамі (одна з попередниць Академії Рітвельда).
Починав Мондріан викладачем малювання у початковій школі. Ранні його роботи виконані в манері старих голландських майстрів («Лісовий струмок», 1888), хоча дедалі відчутнішим ставав вплив імпресіонізму. Популярність молодому художнику власне й принесли не академічні сюжети, а так звані «вечірні пейзажі». У сутінках, в променях західного сонця Голландія — її дюни, дерева, вітряки — постає в мондріанівських картинах цього етапу загадково-поетичною («Вечір на березі Гейна», 1906). Один з перших критиків творчості Мондріана зауважив, що його пейзажі «перевертають душу, чіпають до самих її глибинних закутків».
У 1911 році в Амстердамі Мондріан взяв участь у Міжнародній виставці сучасних художників, де були представлені також кубістичні твори Пабло Пікассо, Андре Дерена, Жоржа Брака. Познайомившись з роботами кубістів, Мондріан і сам почав експериментувати з формами, спрощувати їх. По-різному поєднуючи площини зображуваних предметів, він домагався враження структурної, ритмічної ясності («Пейзаж. Дерева», 1911/1912).
У 1912 році митець переїхав у Париж, де на знак початку нового життя остаточно змінив написання власного прізвища на «Мондріан». Роки Першої світової війни провів на батьківщині, активно продовжуючи писати. Поступово з його робіт зник навіть натяк на реальну форму. Композиції серії «Море» (1914) по суті вже були абстрактними. Враження від відблисків світла на морському плесі художник виразив механічним чергуванням горизонтальних і вертикальних штрихів, іноді хрестоподібно пересічних.
У 1915 році Мондріан зблизився з архітектором, скульптором і живописцем Тео ван Дусбургом, з яким у 1917 році став одним із засновників групи «Стиль» (нід. De Stijl) — об'єднання митців та архітекторів, куди входили архітектори Якобус Ауд, Герріт Рітвельд, скульптор Жорж Вантонгерло та інші митці. Метою групи «Стиль» було створення форм, очищених від усього випадкового і довільного. Архітектори відмовилися від замкнутої коробки будівлі і замінили її комплексом взаємопов'язаних обсягів. Свої теоретичні погляди «Стиль» прагнув поширити і на інші галузі мистецтва, пропонуючи скрізь і всюди наслідувати порядок, простоту і ясність.
У першому ж числі часопису «стилістів», названого за іменем артгрупи, Мондріан опублікував свою статтю «Неопластицизм в живописі» — так з'явився термін «неопластицизм». У цій та в інших теоретичних роботах (наприклад, в книзі «Мистецтво і життя. Нове мистецтво — нове життя», 1931) митець обстоював думку, що гармонію світу можна відобразити лише за допомогою прямокутних абстрактних композицій.
Цей нефігуративний напрямок Мондріан скрупульозно і послідовно розвивав у Франції, куди переїхав у 1919 році (й проживав до 1938 року). У його тогочасних, так званих «яскравих полотнах» насичені кольором гладкі площини укладаються в жорстку чорну сітку, що створює враження сяйва, мерехтіння кольору («Композиція червоного, жовтого, синього і чорного», 1930). Своїми кольоровими «ґратами» майстер оформив також інтер'єр власної паризької майстерні.
У 1930-х роках художник розривав або подвоював чорну лінію, прагнучи до різкіших контрастів. При цьому на відміну від «яскравих» робіт він обмежувався двома, а частіше одним кольором («Композиція з синім», 1937). Наприкінці десятиліття жив у Великій Британії.
Весь цей час, попри увагу публіки до неопластичних робіт Мондріана та регулярну участь художника у виставках, засоби до існування йому давали акварельні натюрморти з квітами. Лише за 10 років практикування у абстракції ці полотна Мондріана почали знаходити попит у артпокупців.
Однак справжнє матеріальне благополуччя, успіх і славу «найзнаменитішого іммігранта» Піту Мондріану пощастило здобути лише незадовго до смерті, за океаном — в Сполучених Штатах, куди митець перебрався в 1940 році. У 1942 році з успіхом пройшла його перша в житті персональна виставка.
В американський період своєї творчості Мондріан працював над обсяжними композиціми, у яких спробував пристосувати принципи неопластицизму для передачі динамічних ефектів («Нью-Йорк-сіті», 1941/42; «Бродвей бугі-вугі», 1942 р.), «Перемога бугі-вугі», 1943). Тепер лінії, ніби підкоряюючись ритмам джазу і бугі-вугі, дробляться маленькими кольоровими квадратиками, чорна сітка вже не була обов'язковою.
Оформлення нью-йоркської студії Мондріана, в якій він пропрацював лише декілька місяців, і яке було ретельно відтворено його друзями і послідовниками на фото-і кіноплівці, стало наче останньою роботою майстра, цей «Стінопис» демонструвався потому на виставках у Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Сан-Паулу, Берліні.
Піт Мондріан помер 1 лютого 1944 року від запалення легенів.
Remove ads
Галерея
Реалістичні картини
Церква св. Якова, бл. 1898 р.
Млин у місячному світлі, 1907 р.
Червоне дерево, між 1908 і 1910 рр.
Ферма біля Дуйвендрехта, 1916 р.
,_oil_on_canvas,_70_x_99_cm,_Gemeentemuseum_Den_Haag.jpg)
Абстрактні картини
Композиція №IV, 1914 р.
Композиція в лінії, другий стан, між 1916 і 1917 рр.
Композиція Б, 1920 р.
Перемога буґі-вуґі, 1944 р.
Перелік робіт
Узагальнити
Перспектива
(перелік є неповним)
|
|
Примітки
Джерела, посилання, література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads