Утік (ткацтво)

Уті́к або уто́к^[1] (від прасл. *ǫtъkъ), пітка́ння^[2], поро́бок^[3] — сукупність поперечних, паралельних одна одній ниток у тканині, які розташовуються під прямим кутом до основи і проходять від одної крайки тканини до другої. Разом з основою утік утворює ткацьке переплетення.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Утік (значення).

1) Нитка основи (червона); 2) Утік (синя)

Слово утік, уток походить від слова ткати^[4].

Від утоку не вимагається такої міцності, як від основи, але йому надають більшу гнучкість, аби він вільніше укладався між нитками основи, а також пухнастість, аби він заповнював проміжки між нитками і робив тканину щільнішою на просвіт. Для цього уто́кову пряжу зсукують набагато слабкіше, ніж основу.

Утокова нитка у човникових верстатах кріпиться до човника (намотується на його шпулю), на безчовникових нитка просилюється між нитками основи за допомогою струменя повітря (пневматичні верстати), води (гідравлічні верстати), рапірами (рапірні верстати) або мікрочовниками-мікропрокладачами. Щоб запобігти скручуванню (яке може утворити петлі), намотану нитку намочують чи запарюють. Прокладений утік ущільняють, прибиваючи бердом ляди.

Примітки

1. Утік // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Піткання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Поробок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерела

• С. А. Ганешин. Уток // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Уток // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).