Утік (ткацтво)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Утік (значення).

Уті́к або уто́к^[1] (від прасл. *ǫtъkъ), пітка́ння^[2], поро́бок^[3] — сукупність поперечних, паралельних одна одній ниток у тканині, які розташовуються під прямим кутом до основи і проходять від одної крайки тканини до другої. Разом з основою утік утворює ткацьке переплетення.

1) Нитка основи (червона); 2) Утік (синя)

Слово утік, уток походить від слова ткати^[4].

Від утоку не вимагається такої міцності, як від основи, але йому надають більшу гнучкість, аби він вільніше укладався між нитками основи, а також пухнастість, аби він заповнював проміжки між нитками і робив тканину щільнішою на просвіт. Для цього уто́кову пряжу зсукують набагато слабкіше, ніж основу.

Утокова нитка у човникових верстатах кріпиться до човника (намотується на його шпулю), на безчовникових нитка просилюється між нитками основи за допомогою струменя повітря (пневматичні верстати), води (гідравлічні верстати), рапірами (рапірні верстати) або мікрочовниками-мікропрокладачами. Щоб запобігти скручуванню (яке може утворити петлі), намотану нитку намочують чи запарюють. Прокладений утік ущільняють, прибиваючи бердом ляди.