Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пітер Лелі (англ. Peter Lely 14 вересня, 1618, Вестфалія — 30 листопада, 1680, Лондон, Королівство Англія) — англійський художник XVII ст., голландського походження. Справжнє ім'я Пітер ван дер Фес.
| Пітер Лелі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Pieter van der Faes англ. Peter Lely | ||||
 | ||||
| Автопортрет, олія на полотні, бл. 1660 р. | ||||
| При народженні | Pieter van der Faes(Пітер ван дер Фес) | |||
| Народження | 14 вересня 1618[1][2][…] Зост, Duchy of Westphaliad, Священна Римська імперія[3] | |||
| Смерть | 30 листопада 1680[1][2][…] (62 роки) | |||
| Ковент-Гарден (квартал), Англія або Лондон, Королівство Англія[4][3] | ||||
| Національність | англієць голландського походження | |||
| Країна |  Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів | |||
| Жанр | живопис, малюнок | |||
| Навчання | Пітер де Греббер (Гарлем, Голландія) | |||
| Діяльність | художник, рисувальник, дизайнер | |||
| Напрямок | бароко | |||
| Роки творчості | 1628—1680 | |||
| Покровитель | лорд Нортамберленд, король Карл І, потім Карл ІІ Англійський | |||
| Вплив | Майстерня Пітера Пауля Рубенса, Антоніс ван Дейк, фламандське бароко | |||
| Вплив на | художників-портретистів у Лондоні | |||
| Відомі учні | Olivier van Deurend і Джон Грінхілл | |||
| Член | Гарлемська гільдія святого Лукиd | |||
| Твори | Peter Pett and the Sovereign of the Seasd, Portrait of Charles I, with his second son, James, Duke of Yorkd і Portrait of George Monck, 1st Duke of Albemarle, English Admiral and Statesmand | |||
| Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен, Музей Грунінгеd, Royal Museums Greenwichd, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Королівський замок у Варшаві, Royal Armouriesd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Національна портретна галерея Швеції, Художній музей Волтерс, Реннський музей образотворчого мистецтва, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Єльський центр британського мистецтваd, Картинна галерея Далвічd, Національна портретна галерея (Лондон)[5], Національна галерея, Художня галерея Південної Австралії, SCAD Museum of Artd, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національна бібліотека Уельсу, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Музей Конде, Національна галерея Ірландії, Далласький музей мистецтв, Рінглінг музей, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва[6], National Museum Paleis het Lood[7], Нью-Йоркське історичне товариствоd, Національна портретна галерея Шотландії, Princeton University Art Museumd, Баварські державні колекції картин, Гемптон Корт, Ноул-хаус, Ham Housed, Національний морський музей, Музей судноплавства (Амстердам)[8], Dutch Navy Museumd, Watford Museumd, Museum of the History of Franced, Галерея Уффіці, Courtauld Galleryd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Wycombe Museumd, Петвет-Хаус, Королівський корнуольський музейd, Кенвуд-хаус, Манчестерська художня галереяd, Ferens Art Galleryd, Holburne Museumd, Bolton Museumd, Guildhall Art Galleryd, Зібрання Баррелаd, Тейт Британія, Cromwell Museumd, Valence House Museumd, Музей Вікторії та Альберта, Pollok Housed, Галерея мистецтв Вокера, Художня галерея леді Левер, Музей Боуз, Національний музей Кардіффа, Hereford Museum and Art Galleryd, The Wilsond, Ulster Museumd, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, Мистецька галерея Йоркаd, Government Art Collectiond, Carmarthenshire Museumd, Audley End Housed, Кінгстон-Лейсі, Coughton Courtd, Burton Constable Halld, Cannon Halld, Lamport Halld, Ашмолеан музей, Lacock Abbeyd, Brighton Museum & Art Galleryd, Abbot Hall Art Galleryd, Королівський замок на Вавелі, Денверський художній музей, Peterborough Museum and Art Galleryd, The Boxd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, Міський музей «Лакенхал» (Лейден), Grimsby Fishing Heritage Centred, Lancaster Maritime Museumd, Музей Бойманса - ван Бенінгена[9], Musea Brugged[10], Музей Лондона, Victoria Art Galleryd, Victoria Gallery & Museumd, Bushey Museum and Art Galleryd, Northampton Museum and Art Galleryd, The Tullied, Orleans House Galleryd, Inverness Museum and Art Galleryd, Williamson Art Gallery and Museumd, Kettering Museum and Art Galleryd, The Norris Museumd, Wellcome Collectiond, Hunterian Museumd і West Suffolk Heritage Serviced | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Пітер Лелі у Вікісховищі | ||||
Народився у місцевості, котра нині належить Вестфалії, Німеччина. В невеликому німецькому місті його батько-голландець перебував на службі офіцером у курфюрста Брандендурзького.
Художнє ремесло опановував у місті Харлем, Голландія, у майстрні художника Пітера де Греббера (бл. 1600 — бл.січня 1653). Батько Пітера сам був художником і співпрацював у майстерні Пітера Пауля Рубенса. Коли батько відбув 1618 року у Антверпен, разом з ним відбув і син Пітер Греббер, що надало можливість знати самого Рубенса і всмоктати спливи фламандського бароко і деякі риси творів численних майстерів рубенсової майстерні. Відблиски впливів антверпенських майстрів були притаманні і творам Пітера де Греббера, а відтак були привабливі до сприйняття їх молодим Пітером ван дер Фесом, котрий стане Пітером Лелі лише у Лондоні. Ранні твори харлемського періоду або не збережені, або ідуть як твори Пітера де Греббера, голови майстерні.
1637 року Пітер ван дер Фес був прийнятий у гільдію св. Луки міста Харлем. Прізвище або псевдонім Лелі нібито прийнято молодиком на знак королівських лілей, що були на рідному будинку батька у місті Гаага, де батько народився.
Двадцятитрірічний художник-початківець (1641 року) відбув у Лондон. Він приніс з собою відблиски мистецтва фламандського бароко та утрехтських караваджистів. Як і його вчитель, створював у компромісній манері біблійні і міфологічні композиції з впливами фламандських барокових митців і голландських реалістів XVII ст. Стримане бароко новоприбулого художника непогано укладалось у вимоги до мистецтва пихатої англійської аристократії, котра не розділяла бравурної барокової пристрасті фламандців чи італійців, але волала власного звеличення у пишній манері. Цю манеру діяльно підтримав Пітер ван дер Фес (що став Пітером Лелі), котрий вивчав парадні портрети роботи Антоніса ван Дейка. І як послідовник щойно померлого Антоніса ван Дейка виробився у модного портретиста і нащадка його компліментарної манери.
Серед перших покровителів художника — лорд Нортамберленд.
Перебування у Лондоні перетворилося на постійне місце життя і творчості. Як і Антоніс ван Дейк, він створив майстерню з численними помічниками і учнями. Були розроблені схеми парадних портретів за номерами, що полегшувало помічникам підготовчі роботи до нового портрета. Деяка монотонність портретів на замову зменшувалась різними додатками і деталями — квітами, музичними інструментами, різноманітними сукнями дам, котрі і самі піклувались про пишність і ефектність враження. Поточне виробництво портретів на замову зробило Пітера Лелі одним із найпродуктивніших англійських майстрів XVII ст. і по смерті художника залишилась велика кількість робіт його і його помічників. По смерті художника помічники також закінчували незавершені картини і портрети і знову пускали їх у продаж.
Аби збільшити рекламу власної майстерні, Пітер Лелі почав використовувавти техніку меццо-тінто, що надавала можливість у чорно-білій гравюрі передавати художні ефекти портретів його роботи. З цією метою він запросив у Лондон голландських майстрів меццо-тінто. Відтоді техніка меццо-тінто отримала поширення і у Королівстві Англія.
Декоративне сприйняття живих жінок сприяло появі серії портретів красунь на англійський смак. Це десять портретів молодих паньонок, що прислужували або створювали привабливе оточення при королівскому дворі. Назва серії утворена від королівського замка Віндзор, де портрети прикрасили палацові стіни. Згодом портрети передали у палац Хемптон Корт.
Замову на створення портретів власних подруг і знайомих аристократок надала принцеса Йоркська, Анна Хайд.
Антиподом серії Віндзорські красуні стануть тринадцять портретів англійських моряків — адміралів і капітанів. Замовником серії був принц Джеймс, герцог Йоркський. Для його колекції і були створені портрети морських офіцерів, що служили під його орудою у битві при Лоустофті 13 червня 1665 р.
Практично всі вони учасники Другої англо-голландської війни (1665—1667 рр). На початок XXI ст. портрети моряків-аристократів передані у Національний морський музей у Гринвічі.
Статки художника, що розбагатів, дозволили зібрати власну колекцію картин, де були Тиціан, Паоло Веронезе, Пітер Пауль Рубенс, Клод Лоррен тощо. Колекція Пітера Лелі включала також велику колекцію малюнків західноєвропейських майстрів.
Всі мистецькі колекції художника були у роздріб продані по його смерті.
Серед цікавих зразків мистецької колекції художника опинилась і мало пошкоджена мармурова «Венера», римська копія з твору доби еллінізма. Художник перехопив скульптуру на розпродажі королівського зібрання. «Венера» по смерті художника пройшла через нових власників і згодом потрапила до збірок у Британський музей, де експонується і нині.
Пітер Лелі помер у Ковент-Гардені. Його поховали у церкві св. Павла, Ковент-Гарден.
,_c._1650.jpg)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пітер Лелі
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
_1st_Duke_of_Cumberland_and_Count_Palatine_of_the_Rhine.jpg)
