Династія Південна Ці

Дина́стія Південна Ці (спрощ.: 南齐朝; кит. трад.: 南齊朝; піньїнь: Nán Qí cháo) — династія, що правила з 479 року Китаєм після повалення династії Лю Сун. Ця династія керувалася імператорами з роду Сяо, першим з яких був Гао-ді. Правління цієї династії тривало 23 роки й відзначалося внутрішньою нестабільністю. Повалена династією Лян у 502 році.

Південна Ці
479 – 502
Південна Ці: історичні кордони на карті Імперія династії Південна Ці у 500 році
Столиця	Цзінькан
Мови	Китайська
Форма правління	Монархія
Історія
- Заснування	479
- Повалення	502
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Династія Південна Ці

Історія

Засновником династії став впливовий сановник Сяо Даочен, що перебував на службі у династії Лю сун. Він очолив повстання місцевих князів проти імператора Шунь-ді, якого у 479 році скинув з трону. Тоді ж Сяо оголосив себе імператором, утворивши нову династію Південна Ці. В результаті частина знаті втекла на північ до держави Північна Вей.

Сяо Даочен та його наступник Сяо Цзе зуміли придушити спротив поваленого роду Лю, а також деякий час протидіяли атакам династії Північна Вей. Після смерті цих імператорів у 494 році розпочалися внутрішні негаразди, що суттєво послабили південну Ці (Сяо Луань послідовно вбив декількох імператорів). Цим скористалася Північна Вей, яка завдали поразки ціським військам. В результаті один з родичів імператора Сяо Янь у 502 році скинув Південну Ці, утворивши династію Лян.

Культура

За час цієї династії навколо сина імператора принца Сяо Цзиляна склалася поетична співдружність «Вісім друзів з Цзінлін» (Цзінлін ба ю). Серед найвідоміших його представників були Сяо Янь (464-549), Шень Юе (441-513), Сє Тяо (464-499), Ван Жун (467—493). Ці поети намагалися реалізувати в поетичному тексті притаманну китайській мови властивість — наявність мелодійних тонів. Шляхом регламентованого чергування їх зробити вірш більш музичним та інтонаційно багатим, надати йому більш строгу і завершену форму.

Імператори

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Роки правління	Девіз і роки правління
Гао-ді 高帝 Gāodì	Сяо Даочен 蕭道成 Xiāo Dàochéng	479–482	Цзяньюань (建元 Jiànyuán) 479–482
У-ді 武帝 Wǔdì	Сяо Цзе 蕭賾 Xiāo Zé	483–493	Юнмін (永明 Yǒngmíng) 483–493
Юйлінь-ван 鬱林王 Yùlínwáng	Сяо Чжаоє 蕭昭業 Xiāo Zhāoyè	494	Лунчан (隆昌 Lóngchāng) 494
Хайлін-ван 海陵王 Hǎilíngwáng	Сяо Чжаовень 蕭昭文 Xiāo Zhāowén	494	Яньсін (延興 Yánxīng) 494
Мін-ді 明帝 Míngdì	Сяо Луань 蕭鸞 Xiāo Luán	494–498	Цзяньу (建武 Jiànwǔ) 494–498 Юнтай (永泰 Yǒngtài) 498
Дунхунь-хоу 東昏侯 Dōnghūnhóu	Сяо Баоцзюань 蕭寶卷 Xiāo Bǎojuǎn	498–501	Юн'юань (永元 Yǒngyuán) 499–501
Хе-ді 和帝 Hédì	Сяо Баожун 蕭寶融 Xiāo Bǎoróng	501–502	Чжунсін (中興 Zhōngxīng) 501–502

Джерела

• Rayne Kruger. All Under Heaven. A Complete History of China.—Boston, 2003.— р.212