Loading AI tools
ректор Харківського університету З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович (14 травня 1871, с. Хороша Київської губернії Російської імперії (нині — Липовецький район Вінницької області України) — 24 травня 1941, Варшава, Польща) — український та польський математик, механік, професор, ректор Харківського університету.
| Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 травня 1871 Хороша, Липовецький район, Вінницька область |
| Помер | 24 травня 1941 (70 років) Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх |
| Поховання | Варшава |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Діяльність | математик |
| Alma mater | Імператорський Київський університет Святого Володимира (1894) |
| Заклад | ХТІ, Харківський національний університет імені Василя Каразіна, Вільнюський університет, Варшавський університет і Варшавська політехніка |
| Членство | Харківське математичне товариство, Польське фізичне товариство, Польське математичне товариство, Московське математичне товариство, Київське математичне товариство і Казанське фізико-математичне товариствоd |
Антоній Пшеборський народився у родині морського лікаря[1] Павла Пшеборського та Марії Меленевської, які походили зі збіднілих шляхетських родин. У 1881—1889 рр. навчався у Александрівській гімназії у Миколаєві, закінчив її із золотою медаллю.[1]
У 1889—1894 рр. вчився на математичному відділенні фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира. За часи студентства був нагороджений золотою медаллю за конкурсний твір «Розбір методу Вейєрштрасса у теорії еліптичних функцій та встановлення зв'язку між значеннями Якобі та Вейєрштрасса». По закінченні університету був залишений на 2 роки на кафедрі чистої математики для підготовки до професорського звання.
У 1896—1897 рр. жив у батька в Миколаєві, де займався підготовкою до магістерських іспитів.
У 1897 р. склав іспити на ступінь магістра чистої математики та отримав звання приват-доцента.[1] Подавався на посаду приват-доцента університету Св. Володимира, проте очільник Київської навчальної округи М. Ігнатьєв відхилив його кандидатуру на хвилі антипольських заходів після придушення Січневого повстання 1863—1864 рр.
У 1898 р. отримав посаду штатного доцента механіки у Харківському технологічному інституті. Став членом Харківського математичного товариства, наступного року був обраний його секретарем і обіймав цю посаду протягом наступних 20 років.[1]
З 1899 р. — приват-доцент Харківського університету.[1]
З 1901 р. викладав на курсах для робітників Харкова.[1]
У 1902 р. захистив дисертацію «Деякі додатки теорії лінійних конгруенцій» на ступінь магістра математики та був запрошений на посаду приват-доцента кафедри чистої математики у Харківському університеті.
Пшеборський був одружений з Лідією Олексіївною Івановою, 1902 р. у подружжя народився син Антоній.
У 1904—1905 рр. стажувався у Гайдельберзі та Геттінгені, де слухав лекції Д. Гільберта, Ф. Клейна, відвідував засідання математичного товариства. Вступив до Товариства прикладної математики і механіки у Берліні.
По поверненню із відрядження у 1905 р. отримав посаду в.о. екстраординарного професора кафедри чистої математики у Харківському університеті.
У 1908 р. захистив у Московському університеті докторську дисертацію за темою: «Дослідження з теорії аналітичних функцій, задача про продовження ряду Тейлора». Того ж року став ординарним професором Харківського університету. Одночасно у 1908—1915 рр. викладав аналітичну геометрію на Вищих жіночих курсах, проводив практичні заняття з математичного аналізу і геометрії у Харківському технологічному інституті.
У 1903 р. та 1908 р. видав двотомник «Вступ до аналізу», у 1905 р. та 1909 р. — «Курс аналітичної геометрії», написав статті з гідродинаміки для видання «Народна енциклопедія», декілька статей у Повідомленнях Харківського математичного товариства.
У 1919 р. став ректором Харківського університету, з червня 1920 року — ректором Академії теоретичних знань, створеної на базі історико-філологічного та фізико-математичного факультетів університету. Одночасно очолив кафедру теоретичної механіки. З травня 1921 р. по вересень 1922 р. — ректор Інституту народної освіти, що утворився після реорганізації Академії, і керівник науково-дослідної кафедри теоретичної механіки.[1]
Після початку радянсько-польської війни 1919—1921 рр., невдовзі після призначення завідувачем кафедри, Пшеборского звинуватили у шпигунстві, заарештували і зняли з усіх посад, але вже через три тижні звільнили. Його обрали деканом фізико-математичного відділення, а потім вдруге ректором Харківського інституту народної освіти.
Проте через антипольські настрої Пшеборський звернувся до польського міністерства народної освіти з проханням про переїзд до Польщі.
З 1 грудня 1921 р. отримав посаду ординарного професора кафедри математики у Віленському університеті, який тим часом базувався у Польщі.
У 1922—1939 р. працював ординарним професором кафедри теоретичної механіки Варшавського університету, з 1 вересня 1922 р. очолив її[1] (незабаром кафедра була перетворена на факультет теоретичної механіки). Викладав аналітичну та теоретичну механіку, читав курс з динаміки твердих та рідких тіл. У Варшавському університеті Пшеборський працював до початку Другої світової війни.
Одночасно у 1922—1932 рр. викладав аналітичну геометрію, диференційне та інтегральне числення на інженерно-будівельному відділені Варшавського політехнічного інституту, у 1924—1934 рр. — теоретичну механіку на хімічному відділенні цього ж інституту.
У 1926 р. вийшов друком його підручник «Варіаційне числення», у 1930 р. та 1935 р. — «Лекції з теоретичної механіки» у 2-х томах.
1930 р. взяв участь у роботі Першого Всесоюзного з'їзду математиків, який пройшов у Харкові. Брав участь у математичних з'їздах, які проходили в Парижі, Берліні і Польщі.[1]
У 1923—1939 рр. Пшеборский входив до складу редакційної колегії журналу «Роботи з математики та фізики». Від 1923 р. був членом Академії технічних наук у Варшаві, від 1930 р. — членом Варшавського наукового товариства.[1] Також був членом Польського математичного товариства, Польського фізичного товариства, був членом Московського, Харківського, Київського, Казанського математичного товариств, Товариства математиків і механіків у Берліні.
Пшеборський помер 24 травня 1941 р. у окупованій німцями Варшаві, а його сина 3 серпня 1944 р. стратили німці. Вся родина похована у могилі Лідії Пшеборської на православному цвинтарі в Варшаві.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
