Псіоніка

У американській науковій фантастиці 1950-х і 1960-х років псіоніка була запропонованою дисципліною, яка застосовувала принципи інженерії (особливо електроніки) до вивчення (та використання) паранормальних явищ, таких як екстрасенсорне сприйняття, телепатія та психокінез.^[1] Термін утворений з поєднання слів «псі» (в значенні «психічні явища») та «-оніка» від «електроніка».^[1][2][3] Слово «псіоніка» стало жаргонним терміном у науково-фантастичній спільноті, і, незважаючи на зусилля редактора Джона В. Кемпбелла-молодшого, воно так і не набуло загального вжитку, навіть серед академічних парапсихологів. У роки після того, як термін був введений у 1951-му році, ставало дедалі очевидніше, що жодних наукових доказів існування «псіонічних» здібностей не існує.^[4]

Етимологія

У 1942-му році два автори — біолог Бертольд Візнер та психолог Роберт Тулесс — ввели в парапсихологію термін «псі» (від ψ псі, 23-ї літери грецької абетки) в статті, опублікованій у «Британському журналі психології».^[5] (Цей грецький символ був обраний, оскільки він є першою літерою грецького слова ψυχή [психіка], що означає «розум» або «душа».^[6]) Намір полягав у тому, щоб «псі» представляло «невідомий фактор» в екстрасенсорному сприйнятті та психокінезі, явищах, що, вважалося, не можуть бути поясненими жодними відомими фізичними чи біологічними процесами. У книзі 1972-го року^[7] Тулесс наполягав, що він і Візнер ввели це значення терміну «псі» до його використання в науково-фантастичних колах, пояснюючи, що їхнім наміром було створити більш нейтральний термін, ніж «ESP» (абревіатура від англ. extrasensory perception — екстрасенсорне сприйняття), який не вказував би на вже наявну теорію процесу.

Слово «псіоніка» вперше з'явилося в друці в новелі науково-фантастичного письменника Джека Вільямсона «Найвеличніший винахід» (англ. The Greatest Invention), опублікованій у журналі «Приголомшлива наукова фантастика» (англ. Astounding Science Fiction) у 1951-му році.^[8] Вільямсон запозичив його від «псіон», вигаданої «одиниці ментальної енергії», описаної в тій же історії. (Лише пізніше термін був ретроспективно описаний редактором Джоном В. Кемпбеллом у науково-популярних статтях в «Astounding» як телескопія «психічної електроніки».^[9]) Нове слово було створено за аналогією з попереднім терміном «радіоніка». («Радіоніка» поєднувала радіо з електронікою і була вигадана в 1940-х роках для позначення роботи лікаря та псевдонауковця початку 20-го століття Альберта Абрамса.) Ту ж аналогію згодом було використано у ряді неологізмів наукової фантастики, зокрема біоніка («біо-» + «електроніка»; вигадано 1960-го року) та кріоніка («кріо-» + «електроніка»; вигадано 1967-го року).

Див. також

• Екстрасенсорне сприйняття
• Паранормальні явища
• Психотроніка
• Парапсихологія

Джерела

1. Williams, William F. (2000) [1999 by Facts On File]. Encyclopedia of Pseudoscience: From Alien Abductions to Zone Therapy (вид. Reprinted). Chicago: Fitzroy Dearborn. с. 279—298. ISBN 1579582079. OCLC 44604048.
2. Joyce, Judith (2011). The Weiser Field Guide to the Paranormal: Abductions, Apparitions, ESP, Synchronicity, and More Unexplained Phenomena from Other Realms. San Francisco, California: Weiser Books. с. 157. ISBN 978-1609252984. Psionic is a word invented in the 20th century as an umbrella term to describe human paranormal behavior. It refers to all powers of the mind—from the passive (telepathy or clairvoyance) to the active (telekinesis or pyrokinesis). Psionics is the study of all these powers.
3. Gardner, Martin (1957), Fads and Fallacies in the Name of Science (Expanded/revised ed.), New York: Dover Publications, p. 346.
4. Cordón, Luis A. (2005). Popular Psychology: An Encyclopedia. Wesport, Connecticut: Greenwood. с. 182. ISBN 0313324573. The essential problem is that a large portion of the scientific community, including most research psychologists, regards parapsychology as a pseudoscience, due largely to its failure to move beyond null results in the way science usually does. Ordinarily, when experimental evidence fails repeatedly to support a hypothesis, that hypothesis is abandoned. Within parapsychology, however, more than a century of experimentation has failed to conclusively demonstrate the mere existence of paranormal phenomenon, yet parapsychologists continue to pursue that elusive goal.
5. Thouless, R. H. (1942). Experiments on paranormal guessing. British Journal of Psychology. London, England: Wiley-Blackwell. 33: 15—27. doi:10.1111/j.2044-8295.1942.tb01036.x.
6. Glossary of Psi (Parapsychological) Terms (L-R). Parapsych.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2010. Процитовано 11 квітня 2014.
7. Thouless, Robert Henry (1972), From Anecdote to Experiment in Psychical Research, Routledge & Kegan Paul Books.
8. Nevala-Lee, Alec (2018), Astounding: John W. Campbell, Isaac Asimov, Robert A. Heinlein, L. Ron Hubbard, and the Golden Age of Science Fiction, New York: Dey Street Books/HarperCollins, p. 303 and n. p. 470. Nevala-Lee's text has 1950, but his citation has the correct date (1951).
9. Williamson, Jack (1984), Wonder's Child: My Life in Science Fiction; New York: Bluejay Books, p. 189.