Присцилліан, також Прискілліан (лат. Priscillianus; бл. 340, Галлеція, Римська імперія — 385, Трір, Римська імперія) — іспанський єресіарх, єпископ Авіли (381—385), християнський письменник. Аж до XI століття залишався єдиним західним християнином, страченим за єресь[3][4].
| Присцилліан | |
|---|---|
| Релігія: | християнство і Priscillianismd  |
| Дата народження: | 340[1] |
| Місце народження: | Римська Іспанія, Римська імперія |
| Дата смерті: | 385[1][2][…] |
| Місце смерті: | Трір, Римська імперія |
До 600 року мав послідовників свого вчення, в основі якого лежав гностико-маніхейський дуалізм[4].
Джерела
Про Присцилліана повідомляє Єронім Стридонський у 121-му розділі своєї книги «Про знаменитих чоловіків[ru]», цей розділ і присвячено Присцилліану[5].
Діяльність
Присцилліан був прихильником аскетизму і вегетаріанцем[4]; належав до партії Ідація та Іфація[5].
Іспанські єпископи звинуватили його в брехні, чаклунстві й аморальності на підставі дуже хистких даних. На соборах, скликаних у Сарагосі (Сарагоські собори[en]) 380 року і в Бурдигалі (нині Бордо) 384 року, Присцилліана засуджено, він апелював до імператора, не отримав виправдання й тут, і 385 року — разом з чотирма послідовниками — його страчено (обезголовлено) у Трірі при тирані Максимі[4].
Це був перший випадок страти єретиків, що справив величезне враження і викликав сильне обурення святих Амвросія Медіоланського і Мартина Турського[4].
Вчення
Про вчення Присцилліана відомо мало, за деякими повідомленнями, він дотримувався вчення Василіда. Наскільки можна судити на підставі 11 трактатів Присцилліана, що збереглися, вся його вина полягала в тому, що він мав деякі незалежні погляди на канон Святого Письма, на демонів і на загадку людського життя. Аморального у вченні Присцилліана не було нічого; навпаки, він був прихильником аскетизму та вегетаріанцем[4].
Його вчення мало багато послідовників — присцилліан. В основі їхньої доктрини лежав гностично-маніхейський дуалізм. Близько 600 року останні сліди присцилліан зникли[4].
Праці
Присцилліан — автор багатьох невеликих робіт, частина яких збереглася[5]. Автори ЕСБЕ налічували 11 трактатів, що дійшли до нас, після того, як німецький філолог Георг Шепсс[ru] видав (Вюрцбург, 1889) виявлені ним у вюрцбурзькій бібліотеці[ru] рукописні твори, підписані ім'ям Присцилліана, і присвятив йому свої публікації[4] («Priscillian, ein neuaufgefundener lat. Schriftsteller des IV Jahrh.», 1886; «Notiz zu Priscillian», 1890; «Pro Priscilliano», 1894)[6][4].
Його вважають автором «Іванової вставки» — апокрифічного додатку в Новому Заповіті, покликаного обґрунтувати догмат триєдиності Бога.
Примітки
Література
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
