Простяков Сергій Михайлович

Сергій Михайлович Простяко́в (нар. 4 березня 1911, Москва — пом. 1997) — російський актор театру і кіно.

Простяков Сергій Михайлович
Зображення
Народився	19 лютого (4 березня) 1911 Москва, Російська імперія
Помер	1997
Діяльність	актор
Вчителі	Ахметелі Сандро Васильович і Охлопков Микола Павлович
IMDb	nm6444336
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Простяков.

Біографія

Народився 19 лютого [4 березня] 1911(19110304) року в Москві (тепер Росія). Навчався в московській студії «Зеленого театру» у Сандро Ахметелі, Миколи Охлопкова. З 1937 року працював в Камерному театрі Таїрова, де був зайнятий на допоміжних ролях, потім грав у Московському ТЮГу, Московському театрі імені Баумана^[1][2].

Брав участь у німецько-радянській війні. Служив на Першому Білоруському фронті в 130-му окремому радіодивізіоні спецназу^[3]. Член ВКП(б) з 1944 року.

Протягом 1949—1966 років працював в театрі Північного флоту. 1967 року переїхав до Одеси де по 1991 рік працював в Російському драматичному театрі імені Іванова^[1]. Помер у 1997 році^[2].

Творчість

театральні ролі

• Войницький («Дядя Ваня» Антона Чехова);
• Тетерев, Бессеменов («Міщани» Максима Горького);
• Єгор Буличов («Єгор Буличов та інші» Максима Горького)
• Григорій Мелехов («Тихий Дон» за Михайлом Шолоховим);
• Кривоніс («Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука);
• Карбишев («Коли мертві оживають» Івана Рачади);
• Альєндо («Президент» Василя Земляка);
• Лір («Король Лір» Вільяма Шекспіра);
• Отелло («Отелло» Вільяма Шекспіра);
• професор Полежаєв («Неспокійна старість» Леоніда Рахманова);
• матрос Позднишев («Між зливами» Олександра Штейна);
• Трохим Кичигін («Шануй батька свого» Бориса Лавреньова);
• Сагайдачний («Пісня про чорноморців» Бориса Лавреньова);
• Вожак («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
• Залешин («Світить, та не гріє» Олександра Островського);
• Петро Громов («Угрюм-ріка» за романом В'ячеслава Шишкова);
• Сердюк («Іркутська історія» Олексія Арбузова);
• поручик Борейко («Порт-Артур» Олександра Степанова та Івана Попова)
• Нєдєлін («Перед вечерею» Віктора Розова).

ролі в кіно

• «Випадок зі слідчої практики» — Аношин, професор (1968);
• «Хутірець у степу» — Єгор Олексійович (1970);
• «Море нашої надії» — капітан (немає в титрах, 1971);
• «Потяг у далекий серпень» — епізод (немає в титрах, 1971);
• «Синє небо» — Станіслав Нілович Диганов, лікар, винахідник (1971);
• «Вершники» — генерал (1972);
• «Сутичка» — епізод (1972);
• «Це сильніше мене» — вітчим (1973);
• «Чарівний голос Джельсоміно» — 3-й «лікар» (1977);
• «Артем» — Безсонов, поліцмейстер (1978);
• «Сніг у липні» — епізод (1984);
• «Життя і безсмертя Сергія Лазо» — генерал Гревс, командувач американськими експедиційними військами в Сибіру (1985).

Відзнаки

Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (3 листопада 1944), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[3].

почесні звання СРСР

• Заслужений артист РРФСР (9 вересня 1954)^[1];
• Народний артист РРФСР (22 жовтня 1960)^[1].

Примітки

1. Простяков Сергій Михайлович на kino-teatr.ru. [Архівовано 22 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)
2. Кольська енциклопедія. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
3. Пам'ять народу.(рос.)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 478 . — ISBN 5-88500-042-5.