З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Прихо́дько Іва́н Митрофа́нович (29 травня 1910, Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл. — 28 січня 1991[1][2][3], Кременчук, Полтавська обл.) — український інженер, директор Крюківського вагонобудівного заводу (1947-60), а згодом директор Кременчуцького автомобільного заводу (1960-76), Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1966—1976 р. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань.
| Приходько Іван Митрофанович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Приходько Іван Митрофанович |
| Народився | 29 травня 1910 Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл. |
| Помер | 28 січня 1991 (80 років) Кременчук, Полтавська обл. |
| Поховання | Кременчук |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | директор Крюківського вагонобудівного заводу, директор КрАЗу |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Олександра Миколаївна[1][2] |
| Діти | Володимир, Юрій[1] |
| Нагороди | |
Іван Приходько народився та виріс у родині робітника рудника, мав дев'ять братів і сестер, двоє з яких померли в ранньому віці. У 15 років пішов працювати різноробітником на будівництві Краматорського машинобудівного заводу.[1]
З 1926 року навчався в Артемівському технікумі. Одночасно працював електромонтером, техніком-електриком на заводі. Пізніше вступив до Ленінградського політехнічного інституту, який закінчив у 1936 році.[1]
У 1932 році почав працювати інженером-електриком на Ленінградському танковому заводі. Відслуживши в армії, повернувся на роботу. У 1939 році одружився.[1] Член ВКП(б) з 1940 року.
На початку німецько-радянської війни керував будівництвом захисних укріплень. Потім був евакуйований до міста Чкалова (нині Оренбург), де працював головним енергетиком, головним механіком, начальником управління капітального будівництва на танковому заводі. У 1944 році призначений парторгом ЦК ВКП(б) на заводі.[1] Під час війни, 14 жовтня 1942 року, у Приходька народився син.
У кінці 1947 року переїхав до міста Кременчука Полтавської області. З 1947 по 1960 рік працював директором Крюківського вагонобудівного заводу Полтавської області. Будучи директором заводу, Приходько піклувався не тільки про проблеми виробництва, а й харчування, забезпеченість працівників промисловими та харчовими товарами. За роки правління Приходька завод став значно потужнішим: були уведені в експлуатацію нові будівлі, почалось житлове будівництво. Завод 33 рази перемагав у всесоюзних змаганнях.[1]
Брав участь у реконструкції Крюківського мосту.[1][4]
З 1960 і по 1976 роки Іван Приходько — директор Кременчуцького автомобільного заводу. Він одразу почав вирішувати житлову проблему працівників. За рік виробничі показники підприємства зросли.[1]
5 квітня 1971 року Івану Приходько присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Після виходу на пенсію в 1976 році почав приділяти більше уваги своїм онукам та своєму улюбленому заняттю — рибальству.[1]
За значний внесок у соціально-економічний розвиток міста рішенням міськради 29 січня 1981 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кременчука».[5]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
