Loading AI tools
Оле́на Ю́ріївна Приту́ла (нар. 10 березня 1967) — українська журналістка, співзасновниця[1] та редакторка[2] суспільно-політичного інтернет-видання «Українська правда». Була головною редакторкою видання у 2000‒2014 роках та його власницею до 2021 року. Входила до 10 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» у 2011‒2014 роках[3][4][5][6].
| Олена Притула | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. Алёна Юрьевна Чистова |
| Народилася | 10 березня 1967 (57 років) Заволжя, Горьківська область, Російська РФСР |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | журналістка |
| Alma mater | Одеський політехнічний інститут |
| Знання мов | українська і російська |
| Заклад | Українська правда |
| Посада | головний редактор |
| Нагороди |  |
| |
Початок кар'єри
Народилася 10 березня 1967 року в місті Заволжя Горьківської області РРФСР[1][7]. У віці 6 місяців переїхала з сім'єю до міста Ізмаїл Одеської області[7]. У 1989 році закінчила факультет автоматики та обчислювальної техніки Одеського політехнічного інституту за фахом «Електроакустика та ультразвук»[1][8]. Одружилася з журналістом Володимиром Притулою. Незабаром переїхала з чоловіком до Севастополя, де працювала інженером у закритому НДІ[8].
У 1991 році під впливом чоловіка, який зайнявся журналістикою, покинула НДІ та стала кореспонденткою агентства УНІАР[1][8]. У 1993 році перейшла до агентства «Інтерфакс-Україна», де пропрацювала до весни 2000 року. З 1993 до 1995 року також працювала стрингером агентства «Ройтерз» в Криму[1][9]. У 1996 році переїхала до Києва. У тому ж році проходила стажування у Дюкському університеті в Північній Кароліні[10]. З 1996 по 1999 рік висвітлювала діяльність президента України Леоніда Кучми для «Інтерфаксу»[1][9]. У липні 1999 року отримала звання заслуженого журналіста України[8].
«Українська правда»
У грудні 1999 року Олена Притула разом з журналістами Сергієм Шолохом і Георгієм Гонгадзе прибула до Вашингтона з метою привернути увагу влади США до утиску свободи слова в Україні[9]. За словами Притули, саме тоді виникла ідея про необхідність створення української новинної інтернет-газети[11]. У квітні 2000 року Гонгадзе та Притула заснували «Українську правду». Гонгадзе став головним редактором, а Притула — його заступницею[9].
Після смерті Гонгадзе у вересні 2000 року Притула стала головною редакторкою «Української правди». У 2003 році отримала Стенфордську журналістську стипендію імені Джона Найта; період з серпня 2003 року по червень 2004 року провела у Стенфордському університеті, де вивчала інтернет-комунікації та нові медіатехнології[1][12]. Незабаром після її повернення в Україну почалася Помаранчева революція, протягом якої «Українська правда» відігравала важливу роль у наданні своєчасної інформації для публіки в атмосфері цензурних обмежень[13].
Уже 2005 року «Українська правда» вийшла на самоокупність, отримуючи доходи від реклами[7][8]. Згодом Притула доповнила «Українську правду» новинними сайтами на теми економіки, світського життя, місцевих новин, створивши інтегровану інтернет-медіагрупу[8]. У жовтні 2014 року Притула передала посаду головної редакторки Севгіль Мусаєвій, залишившись у проєкті відповідальною за стратегію видання та спецпроєкти[14][15].
У 2021 році Притула продала «Українську правду» генеральному директору інвестиційної компанії Dragon Capital Томашу Фіалі[16]. Станом на 2024 рік залишається у виданні в ролі редакторки та планує працювати в «Українській правді» до кінця війни[2].
У 1990-х роках була одружена з журналістом Володимиром Притулою[17]. З 1997 року мала роман з Георгієм Гонгадзе[18][19]. Вона була останньою, хто бачив його живим до викрадення та вбивства у вересні 2000 року[18].
Перебувала у стосунках з Павлом Шереметом, з яким познайомилась у 2008 році[20]. У 2011 році Шеремет переїхав до Києва[20], а у 2014 став виконавчим директором «Української правди»[21]. У липні 2016 року Шеремет загинув у результаті вибуху машини, що належала Олені Притулі[22]. Слідство розглядало замах на Притулу як одну з версій[23]. У лютому 2018 року Притула у своїй заяві до генпрокурора Юрія Луценка виступила з вимогою розслідувати загибель Шеремета як терористичний акт[24].
- 1999 — Заслужений журналіст України[8]
- 2005 — Міжнародна нагорода свободи преси імені Джона Об'юшона в номінації «Іноземні журналісти» (разом з Наталією Дмитрук)[25][26]
- 2009 — Премія імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»[27]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
