Приселков Михайло Дмитрович

Приселков (Присьолков) Михайло Дмитрович (19 (7) вересня 1881, Санкт-Петербург — 19 січня 1941, Санкт-Петербург) — літературознавець та історик давньоруської доби. Професор (1919).

Приселков Михайло Дмитрович
Народився	7 (19) вересня 1881 Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер	19 січня 1941(1941-01-19)[1] (59 років) Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	історик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Шахматов Олексій Олександрович
Вчителі	Шахматов Олексій Олександрович
Знання мов	російська[2]
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет

Біографія

Народився в м. Санкт-Петербург у сім'ї протоієрея Свято-Пантелеймонівської церкви. 1899 закінчив 3-тю Петербурзьку гімназію й одразу поступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету. По закінченні 1903 його «залишили по кафедрі руської історії» (посучасному — прийняли до аспірантури). 1907 П. почав читання лекцій в Петербурзькому університеті на посаді приват-доцента. Магістерську дисертацію на тему: «Нариси церковнополітичної історії Київської Русі X—XII ст.» готував на кафедрі історії Руської церкви і захистив її 19 січня 1914 в Петербурзькому університеті (книга під цією назвою вийшла 1913). Ще 1905 П. потоваришував з О.Шахматовим, котрий став фактичним керівником його магістерської дисертації і вчителем, що допоміг визначити його наукові інтереси й накреслити шлях у науці. Із 1917 П. — доцент, а з 1919 — професор Петроградського університету, пізніше став деканом факультету суспільних наук, куди увійшов колишній історико-філологічний факультет. 1923 вийшла науково-популярна книга П. «Нестор-летописец», за якою з'явились інші його статті та книжки з історії давньоруського літописання. Однак його дальша наукова і викладацька кар'єра наштовхнулася на великі труднощі. Партійне начальство Петроградського (із 1924 — Ленінградського) університету не довіряло вихідцю із церковного середовища, йому ставили у вину членство в Конституційно-демократичній партії, участь у церковному соборі, що обрав московського патріарха Тихона. 1927 П. звільнили з Ленінградського університету, і він із 1929 жив на академічну пенсію. Та 1930 П. заарештували за звинуваченням в антирадянській діяльності і вислали до Сибіру. Лише в грудні 1935 він повернувся до Ленінграда (нині м. С.-Петербург). Незабаром його повернули до Ленінградського університету, в якому відновили історичний факультет і з'явилася потреба в кваліфікованих професорах. 17 червня 1939 П. захистив докторську дисертацію на тему: «Історія руського літописання XI—XV вв.» (вийшла окремою книжкою 1940) — етапну працю в літописознавстві. П. підготував також реконструкцію Троїцького літопису і наукове видання Радзивіллівського літопису, видав важливі праці О.Шахматова. 1940 П. став завідувачем кафедри історії СРСР і деканом історичного факультету Ленінградського університету. Наприкінці 1940 в нього виявили злоякісну пухлину, від якої він невдовзі помер (у м. Ленінград).

Примітки

1. Присёлков Михаил Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Джерела та література

• М. Ф. Котляр. Присьолков Михайло Дмитрович [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 13. — ISBN 978-966-00-1290-5.