Прибалтійський військовий округ

Прибалті́йський військо́вий о́круг (ПрибВО) — одиниця військово-адміністративного поділу у СРСР на території окупованих країн східної Балтії, один з окупаційних військових округів, що існував у період з 1940 по 1941 та з 1945 по 1991 на території окупованої Естонії, Латвії та Литви, а також Калінінградської області СРСР.

Прибалтійський військовий округ
На службі	11 липня 1940–1991
Країна	СРСР
Вид	Червона армія, Радянська армія
Тип	сухопутні війська
Роль	військовий округ
Гарнізон/Штаб	Рига
Війни/битви	Друга світова війна,
Почесні найменування	(1974)
Командування
Визначні командувачі	генерал армії Баграмян І.Х. генерал армії Горбатов О.В. генерал армії Батов П.І.

Історія

Утворений 11 липня 1940 року. 17 серпня 1940 року перетворений на Прибалтійський Особливий військовий округ. Включав окуповані території Латвії і Литви і західну частину Калінінської області Росії, а з 17 серпня 1940 року і остаточно окупованої Естонії.

Округ був створений відразу після окупації території східних прибалтійських держав, навіть до формального входження до складу СРСР маріонеткових союзних республік.

З початком Радянсько-Німецької війни перетворений в Північно-Західний фронт.

Прибалтійський військовий округ був знов утворений відповідно до наказу наркома оборони СРСР від 9 липня 1945 з включенням до його складу території Латвійської і Литовської РСР (раніше, з грудня 1944 територія Литви входила до Білорусько-Литовського військового округу).

Управління ПрибВО було сформоване на базі польового управління 1-го Прибалтійського фронту, що здійснював раніше керівництво Земландською групою військ. Сам 1-й Прибалтійський фронт був розформований 24 лютого 1945, а Земландська група підпорядкована 3-у Білоруському фронту.

29 січня 1946 до складу ПрибВО включений Особливий військовий округ (утворений 9 липня 1945 в північній частині окупованої Східної Пруссії, що анексована СРСР. Командувач — генерал-полковник К. Н. Галицький. У квітні 1946 на цій території утворена так звана Калінінградська область РРФСР).

З січня 1956 до складу Прибалтійського військового округу була передана територія окупованої Естоні (під іменем Естонської РСР), що з липня 1945 відносилася до Ленінградського військового округу, чим завершилося встановлення кордонів ПрибВО у тому вигляді, у якому округ існував по 1991 рік.

Командування

• Командувачі:
  • генерал-полковник Локтіонов О. Д. (1940–1941);
  • генерал-полковник Кузнецов Ф. І. (1941);
  • генерал-майор Биязи М. М. (1943–1944);
  • генерал армії Баграмян І. Х. (1945–1954);
  • генерал армії Горбатов О. В. (1954–1958);
  • генерал армії Батов П. І. (1958–1959);
  • генерал армії Гусаковський Й. І. (1959–1963);
  • генерал-полковник, з 1968 — генерал армії Хетагуров Г. І. (1963–1971);
  • генерал-полковник Говоров В. Л. (1971–1972);
  • генерал-полковник, з 1977 — генерал армії Майоров О. М. (1972–1980);
  • генерал-полковник Постников С. І. (1980–1984);
  • генерал-полковник Бетехтін А. В. (1984–1987);
  • генерал-полковник Гришин В. І. (1987);
  • генерал-полковник Кузьмин Ф. М. (1987–1991);
  • генерал-полковник Миронов Валерий Иванович (до 11.1991).

Посилання

• Прибалтийский военный округ
• Прибалтийский военный округ
• Записка наркома обороны СССР о целесообразности создания Прибалтийского военного округа
• Сборник боевых документов ПрибВО
• План обороны госграницы Прибалтийский Особый военный округ (Северо-Западный фронт)
• Группировка сил сторон в полосе ПрибОВО 21.06.1941

Див. також

• Окупація Прибалтики