Право на недоторканність житла – це право, яке гарантує захист від втручань у володіння особи, забороняє безпідставне втручання в особисте життя людини, шляхом незаконних посягань на недоторканність житла та іншого володіння людини. Право на недоторканність житла є одним із найголовніших особистих прав. Важливим аспектом є гарантування цього права. Кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.
Закріплення права на недоторканність житла у міжнародному праві
Право особи на недоторканність житла закріплено у багатьох міжнародних документах. Йому присвячені ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, у якій вказано, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте i сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь i репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказує на те, що є необхідним забезпечення недоторканності житла.
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. говорить, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Конвенція під час пояснення поняття «житло» включає не лише житло фізичних осіб. У деяких випадках можна відносити офісні приміщення фізичних та юридичних осіб.
Європейський Суд, пояснюючи термін житло, окрім житлового приміщення будинку, квартири додає ще й приміщення, де особа працює, власність, яку особа займає певний відрізок часу.
Зокрема, приміщення, зайняті у зв’язку із професійною діяльністю визнані житлом у рішеннях “Німітц проти Німеччини”, “Пантелеєнко протиУкраїни”,“Смірнов проти Росії” [1] [2] [3].
У справах «Німітц проти Німеччини» та «Смірнов проти Росії» до поняття «житло» включено приміщення в яких особа займається адвокатською діяльністю, тому обшук, який був проведений порушив недоторканність житла. А у справі «Пантелеєнко проти України» офіс нотаріуса було включено до поняття «житло».
Але ці конкретні випадки не означають, що всі приміщення, в яких особа працює можна визнавати житлом. Це можливо зокрема у випадку, якщо людина і працює, і проживає у цьому приміщенні.
Закріплення права на недоторканність житла у національному праві України
Згідно ст. 30 Конституції кожному гарантується недоторканність житла. Недопускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.[4]
Взагалі право на недоторканість житла має дуже важливе значення, адже його дотримання може гарантувати інші основоположні права на життя, особисту недоторканність.
Кримінально-правова охорона недоторканності житла чи іншого володіння особи встановлена ст. 162 КК України. У цій статті встановлено, що незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, – караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до трьох років.[5].
Цивільним кодексом також визначається поняття житла, яким визначається житловий будинок, квартира та інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Можна згадати про постанову Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», у якій зазначається, що до житла відносять приміщення, які призначенні для постійного чи тимчасового проживання людей, а також ті частини, в яких зберігається майно.
Держава повинна захищати житло від незаконного вторгнення осіб.
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
