Прабалтійська мова

Прабалтійська мова (лит. baltų prokalbė, латис. baltu pirmvaloda), також протобалтійська мова (лит. prabaltų kalba, латис. pirmbaltu valoda) — прамова, від якої походять балтійські мови. Прабалтійська мова була нащадком праіндоєвропейської. Існує гіпотеза, згідно з якою прабалти і праслов'яни пережили період спільності, і реконструюється прабалтослов'янська мова, яка пізніше розпалася на праслов'янську і прабалтійську.

Серед основних особливостей прабалтійської мови називають такі:

1. збереження вільного наголосу;
2. збіг голосних *a та *o в *a;
3. збереження і розвиток аблауту;
4. збереження *m перед зубними;
5. наявність продуктивних основ на *-ē;
6. особливі зменшувальні суфікси;
7. особливі суфікси часів і способів;
8. збіг форм однини і множини третьої особи в дієслів;
9. втрата перфекта та аориста;
10. нові форми минулого часу, побудовані за допомогою тематичних *-ē і *-ā;
11. особливості в лексиці^[1].

Примітки

1. Дини П. Балтийские языки. — М. : ОГИ, 2002. — С. 63. — ISBN 5-94282-046-5.

Література

1. Дини П. У. Балтийские языки / Под ред. и с предисл. В. Н. Торопова, пер. с итал. А. В. Тороповой. — М. : ОГИ, 2002. — 544 с. — ISBN 5-94282-046-5.
2. Stang Chr. S. Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen. — Oslo-Bergen-Tromsö : Universitetsforlaget, 1966. — (Scandinavian university books)