Посполітак Андрій Васильович

Андрі́й Васи́льович Посполіта́к (14 грудня 1987(19871214) — 29 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Посполітак Андрій Васильович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	14 грудня 1987(1987-12-14) Луків
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (26 років) Новокатеринівка
Громадянство	Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Щастя Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Посполітак.

Короткий життєпис

Народився 1987 року в смт Луків (Турійський район, Волинська область). З малих років ріс без батька. Займав активну життєву позицію; був у складі Народного Руху України. Здобув фахи тракториста-машиніста, водія, оператора комп'ютерного набору, менеджера. У Польщі працював на будівництві.

На початку квітня 2014 року приїхав з Польщі. В часі війни — стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади. Воював під Щастям.

Загинув 29 серпня 2014-го. під час прориву з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка. 2 вересня тіло Андрія привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний Герой. Упізнаний за експертизою ДНК; 19 лютого 2015 року перепохований у Лукові.

Без єдиного сина лишилась мама Світлана Володимирівна.^[1]

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
• 26 листопада 2015-го нагороджений вищою нагрудною відзнакою Народного Руху України «За заслуги перед Українським народом» ІІ ступеня (посмертно).
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 28
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]

Примітки

1. Мама шукала сина півроку, а він лежав у морзі з мобільним телефоном у кишені
2. Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
3. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

• Посполітак Андрій Васильович [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.]