Loading AI tools
Полін Нірамасугуко (фр. Pauline Nyiramasuhuko; (квітень 1946, Ndorad, Руанда-Урунді) — руандійський державний і політичний діяч[1]. Обіймала посаду міністра у справах сім'ї та покращення становища жінок Руанди. Була засуджена за підбурювання військ та ополченців до зґвалтувань під час геноциду в Руанді в 1994 році у складі «процесу Бутаре» у Міжнародному трибуналі щодо Руанди (МТР) в Аруші, Танзанія[2]. У червні 2011 року була визнана винною за семи пунктами звинувачення та засуджена до довічного ув'язнення. Стала першою жінкою, засудженою МТР за геноцид[3][4], та першою жінкою, засудженою за організацію зґвалтувань у ході геноциду[5].
| Полін Нірамасугуко | |
|---|---|
| фр. Pauline Nyiramasuhuko | |
| Народилася | квітень 1946 (78 років) Ndorad, Руанда-Урунді |
| Країна |  Руанда |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Національний університет Руанди |
| Напрямок | Сила хутуd |
| Партія | Національний республіканський рух за демократію і розвитокd і Тимчасовий уряд Руандиd |
| Родичі | Béatrice Munyenyezid |
| У шлюбі з | Maurice Ntahobarid |
Народилася 1946 року в невеликому селищі Ндора, провінція Бутаре Руанди, в бідній родині хуту[6][7]. Навчалася в середній школі Ecole sociale de Karubanda[8], де потоваришувала з Агатою Хабіаріманою, майбутньою дружиною Жювеналя Габ'ярімана, який став президентом Руанди в 1973 році[6].
Після закінчення навчання працювала соціальним працівником[8]. В 1968 році одружилася з Морісом Нтахобалі, від якого у неї народилося четверо дітей[6][8]. Один із їхніх дітей, Арсен Шалом Нтахобалі, був засуджений Міжнародним трибуналом щодо Руанди за участь у геноциді[9]. Працювала у державному міністерстві соціальних справ, навчаючи жінок питанням здоров'я та догляду за дітьми[6]. У 1986 році вступила до Національного університету Руанди, де вивчала право[8]. У 1992 році була призначена міністром у справах сім'ї та покращення становища жінок в уряді Жювеналя Габ'ярімана[6][10].
Геноцид у Руанді розпочався 7 квітня 1994 року, одразу після вбивства Жювеналя Габ'ярімана та Сіпріена Нтар'яміри. Озброєні групи хуту були розгорнуті по всій сільській місцевості. Вони встановили контрольно-пропускні пункти, щоб відокремити тутсі, що втікали, від інших людей, що евакувалися. Хуту, які відмовилися брати участь у геноциді, зазнавали нападів[11][12][13]. Вночі жителі Бутаре спостерігали за вогнями з пагорбів на заході та чули стрілянину з довколишніх сіл. Коли озброєні хуту зібралися на околицях Бутарі, жителі міста вийшли боронити його межі[14].
У відповідь на повстання тимчасовий уряд Руанди відправив Полін Нірамасугуко зі столиці Кігалі до її рідного міста Бутаре, де вона наказала губернатору Жану-Баптисту Габ'яліману організувати вбивства. Коли він відмовився, то був убитий, а Нірамасугуко викликала ополченців із Кігалі[15].
25 квітня 1994 року тисячі тутсі зібралися на стадіоні, де Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця роздавав їжу та забезпечив їх житлом. Передбачалося, що Полін Нірамасугуко влаштувала пастку на стадіоні[6]. Воєнізоване угрупування хуту « Інтерахамве» на чолі з Арсеном Шаломом Нтахобалі, 24-річним сином Полін, оточило стадіон. Біженців ґвалтували, катували, вбивали, а їхні тіла спалювали[16][17]. Вона нібито наказала ополченцям: «Перш ніж вбивати жінок, їх треба зґвалтувати»[16]. Потім вона наказала своїм прихильникам взяти каністри з бензином з її машини і використовувати їх для спалення групи жінок живцем, залишивши жертву зґвалтування, що вижила, як свідка[14].
В 1994 році Полін Нірамасугуко покинула Руанду після завершення геноциду та переїхала в Демократичну Республіку Конго[18][19]. У 1997 році була заарештована в столиці Кенії місті Найробі разом зі своїм сином Арсеном Шаломом Нтахобалі, колишнім прем'єр-міністром Жаном Камбандою та вісьмома іншими людьми[3][10]. Її син володів продуктовим магазином у Найробі. Наступного року її невістка Беатріс Муньєньєзі завдяки неправдивим свідченням отримала політичний притулок у США. У 2013 році була засуджена до десяти років ув'язнення в США за лжесвідчення, пов'язане з запереченням причетності до геноциду[20][21].
Полін Нірамасугуко судили в Міжнародному трибуналі щодо Руанди (МТР), де вона стала першою жінкою, яка постала перед судом. 9 серпня 1999 року їй було пред'явлено звинувачення в змові з метою вчинення геноциду, самому геноциді, співучасті в геноциді, прямому та публічному підбурюванні до вчинення геноциду, злочинах проти людства та порушення Женевських конвенцій[22]. Вона не визнала себе винною за всіма пунктами звинувачення. Предстала перед судом разом із п'ятьма іншими людьми у рамках «процесу Бутаре», який на момент його початку в 2001 році включав найбільшу кількість підсудних, які представили перед спільним судом у зв'язку з геноцидом у Руанді[23][24].
Її син, Арсен Шалом Нтахобалі, був одним із обвинувачених у тому, що керував силами «інтерахамві». Заключні аргументи щодо «процесу Бутарі» були заслухані 1 травня 2009 року[23]. За словами прокурора Холо Макваю, вона мала намір «повністю або частково знищити етнічну групу тутсі в Бутарі»[3].
24 червня 2011 року Полін Нірамасугуко була визнана винною за семи пунктами звинувачення, включаючи геноцид та підбурювання до зґвалтувань[3]. Засуджена до довічного ув'язнення і не має права подавати прохання про умовно-дострокове звільнення протягом 25 років[25]. Виправдана за трьома пунктами звинувачення. Хоча інші жінки були засуджені руандійськими судами за геноцид, Полін Нірамасугуко стала першою жінкою, засудженою саме МТР[3][19]. Її син також був засуджений до довічного ув'язнення без можливості умовно-дострокового звільнення, чотирьох інших посадових осіб судом засуджено до 25-річних строків позбавлення волі[19][3][22][23][24][25][19].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
