Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — чинна мурована церква у селі Рубанівське, Васильківського району Дніпропетровської області. 30 грудня 2018 року громада Покрови Пресвятої Богородиці ухвалила рішення про перехід під юрисдикцію новоствореної ПЦУ^[1]. Намісник — ігумен Василій (Пишний).

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Свято-Покровський храм в селі Рубанівське
48°08′25″ пн. ш. 35°47′50″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, село Рубанівське
Засновник	Василенко Катерина Павлівна
Початок будівництва	друга половина XIX століття
Зруйновано	1960-ті роки
Відбудовано	1991 рік
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd
Адреса	Україна, Дніпропетровська область, Васильківський район, село Рубанівське, вул. Некрасова, 10
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське) (Україна) Показати на мапі Україна Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське) (Дніпропетровська область) Показати на мапі Дніпропетровська область
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Заснування

Наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала в своєму маєтку Свято-Покровську «Червону Церкву», згідно з місцевою легендою, на згадку про сина-декабриста.

У 1904 році Катерина Павлівна була пострижена в черниці з ім'ям Єлизавета, а в 1907 році зведена в сан ігумені. Після смерті її було поховано в жіночому Свято-Знаменському монастирі, який вона також заснувала наприкінці XIX сторіччя. Незабаром, після революції 1917 року, монастир закрили, черниць розігнали, а багатьох і замордували, труну з останками ігумені Єлизавети викинули на смітник. Місцеві жителі перенесли останки ігумені до Свято-Покровської Церкви.

ХХ сторіччя

У 1918 році, під час правлення літургії, до церкви увірвалися більшовики, схопили отця Олександра і, вимагаючи віддати цінності, виволокли його на церковний ґанок. За відмову виконати їхні вимоги, замордували його: викололи очі і, зробивши з нього живу мішень, розстріляли й кинули до криниці. Віруючі таємно дістали тіло з криниці й поховали біля вівтарної стіни храму, зрівнявши могилу з землею, для того щоб сховати її.

У 1960-і роки XX століття храм був закритий і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів сіла Рубанівське з благословення Єпископа Гліба храм був відкритий і зареєстрована церковна община. Дах і куполи що були зруйновані, повністю перероблені бригадою робітників з міста Павлограду. Під час ремонту знайшли поховання ієрея Олександра. Останки й облачення залишились частково не зотлілими, їх переклали до труни й перенесли до храму. Біля труни здійснюються зцілення, вирішуються різноманітні життєві потреби віруючих, які із вдячністю шанують пам'ять ієрея Олександра.

На XVIII сесії Васильківської районної ради 7 вересня 2001 року було прийнято рішення про створення створити на території Свято-Покровського храму історико-культурного заповідника. У постійне користування православній общині була передана земельна ділянка площею більше 27 гектарів.

Територія упорядковується, посаджений фруктовий сад, є город, розбиті квітники, влаштована невелика нижня церква, у дворі — колодязь.

Біля храму збереглися поховання священиків і засновника села — козака Прокопа Рубана.

Посилання

1. На Дніпропетровщині громада УПЦ (МП) підтримала перехід під юрисдикцію ПЦУ. «Радіо Свобода». Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.

Джерела

• http://www.mandria.com.ua/u/sightseen/125.html [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.] ^{[недоступне посилання — копія]}
• Українське реєстрове козацтво^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Україна православна(рос.)