Поджіо Олександр Михайлович

Олександр Михайлович По́джіо^[1] (19 лютого 1881, м. Златопіль, тепер частина м. Новомиргород, Кіровоградська область — кін. 1919, м. Кам'янець-Подільський) — начальник корпусу Дієвої армії УНР.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поджіо.

Олександр Михайлович Поджіо
Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	19 лютого 1881(1881-02-19) м. Златопіль, тепер частина м. Новомиргород, Кіровоградська область
Смерть	1919(1919) Кам'янець-Подільський
Alma Mater	Златопільська чоловіча гімназія
Військова служба
Приналежність	Російська імперія  УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія Георгіївська зброя Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Життєпис

Походив з італійської родини, яка наприкінці XVIII ст. переїхала до Одеси, згодом до Миколаєва, нащадок Йосипа Поджіо^[2].

Православний, одружений з православною, двоє синів (нар.1911 та нар.1914). Загальну освіту здобув у Златопільській чоловічій гімназії (Златопіль нині — у складі міста Новомиргорода Кіровоградської області)(4 класи). Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище.

Перший офіцерський чин з 22 лютого 1903 року. Брав участь у походах та битвах у Російсько-японській війні. Поручик 13-го піхотного Білозерського полку з 1909 року, у складі якого як командир роти та командир батальйону брав участь у Першій світовій війні, з 1914 року — штабс-капітан. З 28 квітня 1917 року — полковник, командир 13-го піхотного Білозерського полку. Генерал-майор з 18 червня 1917 року.

З 29 листопада 1917 р. — генерал-майор, начальник 5-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.

З 6 січня 1918 р. — в. о. начальника 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. — начальник Окремої Кримської бригади, що мала формуватися у складі Армії УНР на території Кримського півострова. 29 липня 1918 р., після скасування наказу про формування бригади, був зарахований у розпорядження Військового міністерства Української Держави.

У лютому 1919 р. короткий час перебував на посаді начальника кадрів 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. У березні 1919 р. — начальник кадрів 3-го Херсонського корпусу Дієвої армії УНР, до складу якого було влито рештки 6-го Полтавського корпусу. У 20-х числах березня 1919 р. — в. о. начальника Запорізького корпусу Дієвої армії УНР.

Помер восени 1919 р. у Кам'янці-Подільському.

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами
• Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом
• Георгіївська зброя (9 лютого 1915)
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня

Див. також

• Поджіо (родина)

Примітки

1. В українській мемуаристиці помилково згадується як Борис Поджіо (зокрема, у книзі Юрія Артюшенка «Генерал Борис Поджіо»).
2. Воєнно-історичний форум [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Поджіо Олександр Михайлович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.