Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пили́п (Фили́п, також зустрічається грецька форма Філі́пп, бл. 5, Віфсаїда — бл. 80, Єраполь[2]) — один з 12 апостолів Ісуса Христа, уродженець міста Віфсаїди (Галілея).
| Пилип | |
|---|---|
 | |
| Апостол, Євангеліст, Великомученик | |
| Народився | 5 або 4[1] Віфсаїда, Галілея, Північний округ, Ізраїль |
| Помер | 80[1] Ієраполіс ·розп'яття на хресті |
| Шанується | усіма християнами |
| У лику | святий |
| День пам'яті | |
| Праці | Євангеліє від Пилипа? (Неканонічне) |
| Подвижництво | Апостольська Проповідь |
Пилип був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях апостолів. Євангелісти Матвій, Марко та Лука (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13) лише згадують ім'я Пилипа у списку серед імен інших апостолів.
Іван Богослов, на відміну від них, повідомляє нам про участь Філіппа в декількох деталях подій євангельської історії:
Після Вознесіння Христа Апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так він воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пройшов апостол Філіпп Грецію, Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє.
Прибувши в місто Єраполіс (Фригія), за наказом правителя Анфіпата був схоплений і розіп'ятий на хресті. 27 липня 2011 року в місцині Памуккале, де у давні часи було містечко Єраполіс (сучасне турецьке місто Денізлі), археологи на чолі з Франческо д'Андріа відшукали можливе поховання апостола. Його знайшли серед руїн старої церкви[6]. За іншими відомостями полем його місійної діяльності також була і Скіфія на території сучасної України[7].
Свято Пилипа — це останній день напередодні посту, 14 листопада. У кожній оселі готували чимало смаковитих страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м'ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов'язково мали прийти «на вечерю» дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.
Слово по слову, і в гурті зав'язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко сервірували стіл. Всі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці зголошувалися про сходки — після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.
На Заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. У таких випадках казали: «Пилип не до всіх прилип». Якщо для жінок Різдвяний піст, що триває до Різдва, — найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало удосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу морози й заметілі. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».
Отже, після дня Пилипа починав свій відлік Різдвяний піст.
Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Так дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів'я: «У Пилипівку день — до обіду».
В Єраполі, де загинув апостол Філіпп, на місці його смерті було споруджено церкву, що стала місцем паломництва християн усього світу[8].
Його канонізували ще перші християни.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
