Пеєрові бляшки
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пеє́рові (або пейєрові) бляшки́ — невеликі лімфатичні вузлики, поодиноко розсіяні в стінці та по всій довжині тонкої кишки, крім дванадцятипалої, в яких проходять антиген-залежну спеціалізацію B-лімфоцити.
| Пеєрові бляшки | |
|---|---|
_Nodule.jpg) Переріз через тонку кишку, видно пеєрову бляшку; світлова мікроскопія, забарвлення еозином-гематоксиліном | |
| Деталі | |
| Система | імунна |
| Ідентифікатори | |
| Латина | noduli lymphoidei aggregati |
| MeSH | D010581 |
| TA98 | A05.6.01.014 і A05.7.02.009 |
| TA2 | 2960 і 2978 |
| TH | H3.04.03.0.00020 |
| FMA | 15054 |
| Анатомічна термінологія | |
Вперше описані італійським хірургом та анатомом Марко Ауреліо Северіно[en] 1645 року.[1] Названі на честь швейцарського анатома Йоганна Пеєра[en], який детально описав їх 1673 року. У людини налічується 100—200 бляшок, у миші — 6-12.[2] Кількість пеєрових бляшок у людини зростає до 15-25 років, а надалі знижується.[1]
Пеєрові бляшки є одним з основних місць перебування B-лімфоцитів.[3] Вони містять гермінативні центри, де відбувається соматичний гіпермутагенез у генах імуноглобулінів та селекція B-лімфоцитів.[2]
Через пеєрові бляшки та солітарні фолікули тонкої кишки всередину людського організму людини проникають збудники черевного тифу та паратифів.
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.