Loading AI tools
Петро́ (Пйотр) Одрово́нж, іноді Петро Парава[1] (пол. Piotr Odrowąż; помер 6 вересня 1450) — польський шляхтич, військовик, урядник Королівства Польського. Родовий герб — Одровонж.
| Петро Одровонж | |
|---|---|
| Псевдо | Пйотр Одровонж, Петро Парава |
| Народився | невідомо
Королівство Польське |
| Помер | 6 вересня 1450 Васлуй, Румунія ·загинув у бою |
| Поховання | Львів |
| Підданство | Королівство Польське .svg){kind=small} |
| Національність | поляк |
| Діяльність | військовий, державний діяч |
| Знання мов | польська |
| Посада | Воєвода подільський (перший), руський |
| Конфесія | католик |
| Рід | Одровонжі |
| Батько | Добєслав Одровонж зі Спрови і Заґожа |
| Брати, сестри | Ян Одровонж |
| Діти | Анджей, Ян, Малґожата |
 | |
Син підкоморія руського Добєслава Одровонжа зі Спрови і Заґожа (помер 1433 року).
Перша інформація про нього в джерелах за 1406 рік (спільно з братом Добєславом надали фундуш для костелу в Журавиці коло Перемишля). Записаний королівським ловчим 13 вересня 1419 року, перед тим придворний короля Ягайла. 1423 року серед слуг королеви Софії Гольшанської. Тоді ставав одним з банкірів короля (позика 20 гривень на селах Артасів, Мержвиця коло Львова, запис в Сяноку 1419 року, збільшений 1423 року до 150 гривень; позика не перша).[2]) Мав чотирьох братів: архієпископ львівський Ян Одровонж (з 1436, помер у вересні 1450 року); Миколай Одровонж, каштелян львівський Павел Одровонж, каштелян перемиський Добєслав Одровонж.
Як і більшість польських шляхтичів тієї пори, брав участь в багатьох військових баталіях, зокрема, в Прусії проти хрестоносців, на Поділлі проти князя Свидриґайла. За заслуги, король Владислав II Яґайло надав йому значні володіння на Галичині та Поділлі (що викликало заздрість навіть в польських шляхтичів), зокрема, 1431 р. став власником Сатанова.[3]
Брав участь у військових походах короля Владислава III Варненчика до Угорщини, Чехії; потрапив у полон до Телефа в Кошицях, який відправив його на переговори до короля.
6 (або 8[4]) вересня 1450 р. загинув у бою під час війни проти війська молдавського господаря Богдана II разом з галицьким старостою Миколаєм Паравою з Любіна, сином подільського воєводи Михайла Бучацького Міхалом. Був похований у Львові в Латинському катедральному соборі. За версією Несецького Каспера, його голова була похована в Могилі (біля Кракова) поряд з дружиною, у Львові — лише тіло[5]. За версією Ф. Кірика, тіло перевезли до Могили під Краковом, поховане в мурах кляшторного костелу.
Перед 1429 роком взяв у заставу місто Глиняни. 1431 року замок у Зінькові було передано Пйотру Одровонжу. Під Володимиром-Волинським отримав 8 вересня 1431 року від короля надання 10 сіл у Смотрицькому, Вінницькому повітах (перед тим були в заставі у воєводи краківського Пйотра Шафранця) за заслуги у війні з Свидригайлом (в тому числі луцька виправа), оборону Поділля від татар. Поділля стало головним місцем господарської експансії П. Одровонжа. На Поділлі мав: 1436 року 12 сіл; 1444 року 19 сіл, з яких Сатанів, Зіньків перетворив у містечка.
1438 року купив у сандомирського старости Яна Одровонжа (†1448) частину родинної Спрови.[6] 11 вересня 1438 року Львівський сеймик віддав посаду скарбника Руського воєводства П. Одровонжу. 1440 року Дмитро Лагодовський продав за 200 гривень своє село пол. Woskrzemincze П. Одровонжу зі Спрови.[7] У 1440—1441 роках теребовельський староста Ян Бучацький, Гербурти з Фельштина, інші були винні йому по 500 гривень. 1442 року борги короля П. Одровонжу складали більше 11000 гривень, в серпні додались 200 на Ясениці Сільній під Дрогобичем за утримування турецького посла. 1440 року мав запис 300 гривень на Тлумачі, селі Конюшках. На прохання П. Одровонжа король: 1442 року шляхтичу Будивою Мамайовичу надав запис 300 гривень на селі Дуньківці; 1451 року надав шляхетство, 2 села (Урочисько, Ясниська) львівським міщанам Сташкові, Іваськові Давидовичам, які поряд з П. Одровонжем відбили навалу монголів (?) у 1448 році. У вересні 1448 року допомагав відділам Теодора Бучацького-Язловецького переслідувати татар, які напали на Поділля; вдалось відбити майно, ясир.
Значно спричинився до перебудови Галицького замку.[1]
Посади
Львівський староста (або Генеральний староста Русі, 1440 р., 1442—1450 рр.), подільський староста. Подільський (кам'янецький[8]) воєвода (перед[8]) 1434—1437 рр.). Руський воєвода (з 1436 року, використав малолітство короля Владислава ІІІ[8]) 1437—1450 р.). Генеральний староста Русі.[4] Староста самбірський (називав Самбірщину «своїм повітом»[8]) перед 1429 роком; отримав замок, місто, 40 сіл[9]), галицький.[10]
Дружина невідома. Мав синів Анджея (помер 1465 року), Яна (помер 1485 року), доньку Малґожату.[10]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
