Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Петра́шик Володи́мир Ігорович (нар. 25 липня 1985, м.Чортків Тернопільській області ) — український арткритик, історик мистецтва, мистецтвознавець, музеєзнавець, кандидат мистецтвознавства (2012), доцент (з 2015), завідувач кафедри теорії та історії мистецтва НАОМА член НСХУ (з 2008).[1], головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» (з 2020).[2][3] Автор монографій, понад 200 наукових публікацій з теорії, історії та практики образотворчого мистецтва, куратор мистецьких проєктів.
| Петрашик Володимир Ігорович | |
|---|---|
фото 2021 року | |
| Народився | 25 липня 1985 (39 років) Чортків, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | художній критик, мистецтвознавець, музеєзнавець |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2008) |
| Галузь | мистецтвознавство |
| Заклад | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури КНУКіМ Образотворче мистецтво |
| Посада | головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
| Вчителі | Могилевський Володимир Юрійович Федорук Олександр Касьянович і Міляєва Людмила Семенівна |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Особ. сторінка | сайт журналу «Образотворче мистецтво» |
Народився 25 липня 1985 у місті Чорткові на Тернопільщині. Батько Ігор Васильович Петрашик —інженер, мати Мельничук Любов Федорівна —бібліотекарка.
2003 — закінчив гімназію «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича м. Чорткова. Публікувати статті почав з 2003.
2008 Закінчив НАОМА, факультет теорії та історії мистецтва . Педагоги з фаху: О. Федорук, Ю. Могилевський, Л. Міляєва.
Працював старшим науковим співробітником у НХМУ (2004—2005).
2008—2011 — навчався в аспірантурі НАОМА.
2012 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: «Творчість Миколи Бурачека в контексті мистецької культури України першої половини ХХ ст.», керівник О. Федорук.
2019—2020 працював старшим науковим співробітником науково-дослідного відділу КНУКІМ
З 2010 — викладач, старший викладач, доцент кафедри теорії та історії мистецтва НАОМА (по цей час, з перервою).
2012—2015 працював ученим секретарем відділення образотворчого мистецтва НАОМА
З 2020 року — головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», де починав працювати у 2006, починаючи з помічника редактора відділу. Підтримуючи багаторічні традиції відомого журналу, започаткував чимало новацій, збільшив акцент на інтернет-версії.[3]
З 2022, початком повномасштабної Російсько-української війни суміщає діяльність в лавах ЗСУ з видавничою роботою[4].
Особливу увагу В. Петрашик приділяє дослідженням маловідомих сторінок історії українського мистецтва, які намагались приховати у радянські часи. Фундаментальні монографії присвячено творчості видатних митців початку ХХ сторіччя Миколи Бурачека та Онуфрія Бізюкова. Аналітичний підхід автора розкриває потаємні мотиви творчості, цитуючи творчі кредо художників та пов’язує з соціально-політичними подіями, що зумовили драматичні повороти долі та відбились на тематиці картин. Дослідник підтверджує факти біографій документами з архівів. З них вимальовується сутність творчої діяльності, яка набуває загальнолюдського, позачасового значення. Так, В. Петрашик звертає увагу на принципову відмінність між свідомо-конструктивним методом та поверховим реалізмом, аналізуючи творчість О. Бізюкова: «Під архітектонікою він розумів побудову речей ладом ритму, рівноваги, цілісності й контрасту, що простежується у полотні «На плоту» (1932-1933) із зібрання Національного художнього музею України, бо вважав , що саме в архітектоніці і закладено мистецьку цінність твору на відміну від натуралістичного мистецтва. Бо критерієм реалістичного мистецтва є подібність зображення із зовнішнім виглядом предметів.» [5].
Мистецтвознавець охоплює науковими дослідженнями різні історичні періоди, знаходячи між ними сутнісні перетини.[6][7][8][9]
Він вивчає особливість мистецтва різних регіональних шкіл України та просліджує взаємодію українського й зарубіжного мистецтва[10].[11][12][13]
В. Петрашика цікавлять особливості жанрів у мистецтві, від виготовлення декоративних до цифрових творів, специфіка роботи сценографів, ілюстраторів, станковістів.[14]. [15].[16].[17]
В.Петрашик створив яскраву галерею творчих портретів художників, серед них Охрім Судомора, Яків Гніздовський, Микола Стороженко, Валентина Виродова-Готьє, Георгій Нарбут,Віктор Маринюк, Олег Голосій, Степан Рябченко, Олег Тістол та багато інших.
Він є автором та членом редколегій наукових збірників, що видаються під егідою Національної академії наук України та Національної академії мистецтв України. Бере участь у підготовці до друку окремих томів « Енциклопедії Сучасної України» та «Шевченківського словника», рецензує книгу «Термінологія сучасного мистецтва»[18].
Володимир Петрашик велику увагу приділяє викладацькій діяльності, адже від закладених знань та їх ґрунтовного опанування залежить якість і напрямок розвитку культури в майбутній Україні.
З 2010 з деякими перервами він – викладач і доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Серед охоплених ним дисциплін «Історія українського мистецтва XVIII ст.»; «Історія українського мистецтва XIX ст.»; «Історія українського мистецтва XX – поч. ХХІ ст.»; «Основи колекціонування», «Концептуальні проблеми сучасного мистецтва»; «Методика наукових досліджень» та інші. [19]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
