Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Петля часу» (англ. Looper[a]) — американський науково-фантастичний трилер режисера Раяна Джонсона, який також написав сценарій до фільму. У головних ролях Брюс Вілліс, Джозеф Ґордон Левітт і Емілі Блант.
Петля часу | |
|---|---|
| Looper | |
 Офіційний український постер | |
| Жанр | наукова фантастика, трилер |
| Режисер | Раян Джонсон |
| Продюсер | Рем Бергман, Джеймс Штерн |
| Сценарист | Раян Джонсон |
| У головних ролях | Брюс Вілліс, Джозеф Гордон-Левітт, Емілі Блант |
| Оператор | Стів Єдлін |
| Композитор | Нейтан Джонсон |
| Монтаж | Боб Даксі |
| Кінокомпанія | FilmDistrict, Endgame Entertainment, DMG Entertainment |
| Дистриб'ютор | TriStar Pictures (США) TFD (Україна) |
| Тривалість | 118 хв.[1] |
| Мова | англійська |
| Країна |  США[2] КНР[2] |
| Рік | 2012 |
| Дата виходу | 6 вересня 2012 (TIFF) 27 вересня 2012 (Україна) 28 вересня 2012 (США) |
| Кошторис | $30 млн.[3] |
| Касові збори | $176,5 млн.[4] |
| IMDb | ID 1276104 |
| Рейтинг | 'MPAA: R'[5] |
| loopermovie.com | |
 Петля часу у Вікіцитатах | |
Фільм «Looper» обрали фільмом, який відкривав Міжнародний кінофестиваль у Торонто 6 вересня 2012-го року. Загалом, фільм отримав схвальні відгуки в Австралії 27 вересня 2012,[6] і у США й Великій Британії 28 вересня 2012 р.[7][8]
В Україні фільм побачили на екранах 27 вересня 2012 р.
У фільмі «Looper»* сюжет зав'язується на винаході в 2074 році можливості подорожувати в часі: це дорогий і небезпечний процес, оскільки такі подорожі в часі неодмінно створюють часові парадокси, петлі часу, різноманітні ефекти метелика, непередбачувані зміни історії та інші неприємні речі. Іншими словами, з огляду на усі небезпеки для можновладців, ці подорожі суворо заборонені. У майбутньому контроль над людьми став тотальним, а тому неможливо вчиняти злочини так, щоб це не виявили спецслужби. Тому злочинні організації, які опинилися на межі вимирання, у паніці додумалися користуватися «машиною часу»: людину, яку потрібно знищити, просто зв'язували, обмотували поясом зі срібними злитками, накидали на голову мішок і відправляли у минуле — де на нього чекало побачення з петлярем: убивцею з мушкетоном.
Єдине правило: не дати жертві утекти. Навіть якщо ця жертва — ти сам.
| Сюжет |
|---|
На 2044-ий рік Господа нашого Сполучені Штати Америки (а дія фільму відбувається переважно в місті контрастів Канзасі) пережили економічний колапс, як і передбачив пророк, — і перетворилися на Новий Вавилон: кругом панує соціальний розклад, безлад і організована злочинність. А на додаток, десятина людства зазнала мутацій і набула телекінетичних умінь, від чого кожен десятий може примушувати маленькі об'єкти левітувати. А тридцять років по тому, у 2074-му, винайшли подорожі у часі — і тут же їх заборонили (про всяк випадок). Технології стеження і слідства в далекому майбутньому настільки вдосконалили, що стало практично неможливо скоювати злочини, бо їх тут же розкривають майбутні копи. Отож, злочинні пахани використовують незаконні переміщення у часі, щоб посилати того, кого потрібно вбити, геть із далекого майбутнього, у недалеке — де їх зачистять «петлярі» (англ. looper, санітари злочинного світу, наймані вбивці, яким платять срібними злитками, що ними оперізують жертв). Коли ж кримінальним босам набридає платити, вони ловлять там, у майбутньому, петляра-пенсіонера, і надсилають його цьому ж петляреві із золотими злитками на спині замість срібних: «петлю закрито», контракт скасовано — петляр просаджує зароблене тяжкою працею срібло-золото на веселе життя. Невдала спроба закрити петлю називається «спустити петлю» і карається смертю. Скорим-скоро, у році 2044, Джо Симмонз (Ґордон-Левітт) працює найманим убивцею-петлярем на мафію десь у згаданому нами і забутому Всевишнім Канзасі. Його бос Ейб Ґет (Джефф Деніелс) є прибульцем із майбутнього і сидить тут, щоб організувати злочинну зграю для нагляду за петлярами. Цей бос Ейб тихцем замутив собі бізнес: нічний клуб, куди ходить Джо, щоб подивитися на С'юзі (Перабо), місцеву, так би мовити, шоу-ґьорл[en]. Ейб командує всіма із допомогою найманих мордоворотів: бандою з гучною назвою «Хлопці Ґета», куди входить також занадто самовпевнений любитель вестернів Кід Блю (Сеґен[en]), який відчайдушно намагається довести Ейбові свою крутість і потрібність. Джо сумлінно виконує свою роботу, безтурботно марнує час із С'юзі, коли однієї ночі його нахабно будить найліпший друг Сет (Дейно), що вдирається на хату Джо через вікно. Ця почвара, уся у слині і шмарклях, розказує Джо, що він мав закрити свою петлю, — та завагався. Однак, перед тим, як Сет із майбутнього втік від своєї сучасної версії, — він згадує якогось Творця дощу (в нашому перекладі він, чомусь, став Шаманом): супер-злочинця, котрий у майбутньому підкорив усіх кримінальних авторитетів, приніс у місто терор і хаос, а головне — почав немилосердно закривати усі петлі. Джо намагався було захистити Сета — та потім вирішив його зрадити, бо Ейб пригрозив відібрати у Джо половину срібляків, які Джо таємно зберігав у сейфі свого помешкання до омріяного часу виходу на пенсію. Так мафія зловила Сета і почала його калічити — знаючи, що всі каліцтва буде передано його майбутній сутності. Мафіозі вирізають на руці Сета-молодшого адресу, на яку слід прибути Сетові-старшому. По дорозі Сет-старший починає втрачати частини свого тіла, а як він прибуває за вказаною адресою — його убиває Кід Блю, закриваючи Сетову петлю. А далі події у фільмі відбуваються неймовірно заплутано, як видно із його назви, — тому опис продовжується у хронологічному порядку. Таким чином, десь за містом найманий убивця-петляр Джо убиває якогось чоловіка, що провалюється із майбутнього прямо на простирадло, яке завбачливо розстелив для нього Джо. На подив Джо (в очах читається: «А чому так рано?!»), цим стариганем виявляється він сам, але старший років на 30 (Вілліс). Після чого Джо збирає свої речі, починає пиячити, ходити по клубах, вживати наркотики, бити вітрини, стріляти в перехожих із УЗІ — і в інші способи весело проводити час. Аж поки він не зустрічає Її, прекрасну азіатку, котра негайно змінює його життя. Джо з майбутнього починає задумуватися про своє нікчемне існування, про сенс життя тощо. І, як ми з'ясуємо потім, навіть проводить розслідування, з'ясовуючи, хто стоїть за системою петлярів і закриває всі петлі. Та одного чорного дня у дім Джо вламуються якісь покидьки-хасиди: в чорних капелюхах, чорних плащах, проте без пейсів. Вони убивають китаянку і напаковують старенького золотниками, щоб відправити його в минуле, в далекий 2044-ий, на побачення із його катом — яким, як Ви вже всі здогадалися, був Джо-молодший, власною персоною. І ось, одного вечора молодий петляр Джо зустрічається із самим собою. Джо-сучасний здогадується, кого ж він бачить перед собою — проте холоднокровно збирається закінчити свою роботу (як-не-як, корпоративна етика, «честь мундира» і все таке); однак у Джо з майбутнього зовсім інші плани на сьогоднішній вечір. Під час дружнього обіду Джо-старший розказує Джо-молодшому про загибель дружини і про те, що він убив своїх викрадачів і добровільно прибув у минуле. Він збирається знайти, і неодмінно знайде, проклятущого Шамана (в оригіналі — the Rainmaker, «заклинатель дощу», букв. «Творець дощу» — а насправді звичайнісінька автоматична «поливайка»), нині — маленького хлопчика, який через тридцять років перетвориться в злісного мафіозного боса і зруйнує тихе сімейне життя старенького Джо. Молодий Джо, тим не менш, рішуче проти цього плану — йому немає діла до китайського кохання старого Джо: ну а як би Ви почувалися на його місці, коли омріяна подорож до Парижу накривається мідним тазом, а тут іще з'являється дорослий дядечко і починає учити Вас життю? Тому він постійно намагається старого Джо вбити або хоча б знешкодити. Та в їхню розмову втручаються «Хлопці Ґета», тож вони утікають у різні боки. У Джо-молодшого залишається шматок карти із відомостями про одного із трьох маленьких кандидатів на роль майбутнього Шамана. У той же час, Джо-старший, ходить по місту, наче Термінатор, і методично убиває свої цілі. А Джо-молодший, звірившися зі шматком мапи, вирушає на пошуки третього кандидата, щоб улаштувати там засаду на самого себе, версію «30 років потому». Мапа приводить Джо-молодшого на якусь ферму, де живе гарненька і дуже самотня Сара (Блант) зі своїм сином Сидом. Джо показує Сарі уривок карти, та питає, чи не знайомі Сарі написані Джо-старим цифри. Сара бачить на карті біометричні дані свого сина і, не розмірковуючи ні секунди, стріляє у Джо із помповика. На щастя, у помповику була сіль, що і вберегло Джо від кровожерних материнських інстинктів самотньої жінки. Джо розказує Сарі про Шамана і про те, що він збирається лишитися на фермі, поки Джо-старший бігає десь поблизу. Материнські почуття Сари раптово змінюються приязню, і вона підступно заманює Джо до себе у спальню, де Джо дізнається про її телекінетичні уміння, а також про те, що маленького Сида виростила сестра Сари — поки та займалася у місті незрозуміло якими заробітками (хоч ми з Вами, дорогий читачу, прекрасно розуміємо, якими). Сестра загинула — і маленький Сид був свідком цього. Сид пам'ятає сестру Сари і вважає її своєю матір'ю, а Джо починає підозрювати у Сидові Шамана, бо всі прикмети виглядають, як Джо-старший йому й описав. Та з іншого боку, малий Сид поводиться як дуже добра і щира дитина — тож Джо дуже сумнівається у правдивості слів і справедливості намірів Джо-старшого. Аж ось одного разу на ферму приперся Джессі, найкращий стрілець Ейба Ґета. Малий Сид випадково його убиває за схожих обставин, за яких він убив сестру Сари: маленький падає з висоти і лякається, унаслідок чого у нього відбувається «телекінетичний вибух». Джо вирішує, що Сид-таки є Шаманом, хапає зброю із наміром прикінчити потвору — однак його обеззброює вигляд нещасного маляти: Джо починає відчувати до Сида приступ приязні, та й Сид небайдужий до Джо. А тим часом Джо-старшого підступно захоплює у полон мерзенний Кід Блю, котрий одержимий ідеєю щось довести Ейбові. Кід притягнув Джо у саме осине гніздо банди — Джо легко звільняється — і влаштовує криваву баню, перебивши усіх, хто не заховався — включаючи самого Ейба. Джо-молодший, котрий іще не в курсі масакри у осередку Ейба, радить Сарі і Сидові утікати за місто, бо тепер на малюка полюватиме не лише Джо-старший, а й уся банда Ґета, адже вони знають місце розташування Сариної ферми. Він же іще не знає, що його старша версія дуже спростила йому життя. І ось, коли два Джо з'ясовують, хто із них головніший, — з'являється невгамовний Кід Блю верхи на реактивному мотоциклі. Проте хитрий Джо-молодший майстерно «знімає» його із сідла — цього разу уже остаточно. Джо-старший утікає під час нападу — у нього інші справи: він знаходить Сида. У розлюченого малюка знову стається неконтрольований викид телекінетичної енергії — та перед тим, як він убиває нападника, Сара умовляє малюка заспокоїтися, бо «його мама разом із ним і любить його». Джо-старший упирається у своїх намірах — і Сара стає поміж ними. Молодший Джо бачить це і миттю розуміє, що якщо Старший застрелить Сару — це травмує маленького Сида, і всі подальші події перетворять доброго хлопчика на чудовисько-Шамана, і виникне оця сама «часова петля без початку і кінця». Джо молодший направляє мушкетон собі в серце, щоб устигнути загинути до пострілу Джо-старшого — і стерти свою літню іпостась із життя, тим самим рятуючи Сару і маленького Сида, та й увесь світ. Джо гине. На дорозі залишається перевернута вантажівка, повна коштовних злитків, а ми бачимо, що маленький Сид мирно засинає у своєму ліжечку. |
____
*ПЕТЛЯР — убивця нижчого рівня, який працює на мафію майбутнього: вбиває людей, яких мафія йому постачає, і спалює трупи. Див. сайт фільму
Фільм перекладено і озвучено українською у 2012 році на студії ТО «ДіАр» на замовлення Top Film Distribution Україна.
Ролі озвучили:
А також Євген Пашин, Олег Лепенець, Георгій Гавриленко та інші.
Ідея фільму прийшла до Райана Джонсона відразу після закінчення зйомок фільму «Цеглина»; а так як він хотів знову працювати з Ґордон-Левіттом, то писав роль спеціально для нього, і навіть дав головному героєві ім'я актора. «У той час ми з оператором Стівом Йедліним тільки й думали, як би роздобути грошей, щоб знімати кіно. І нарешті вирішили: досить думати, треба знімати! Короткометражку „Психологія аналізу снів“ ми зняли за одні вихідні, і тоді ж я почав писати сценарій для „Петлі часу“, яку ми теж збиралися знімати в Лос-Анджелесі по вихідних. Вся короткометражка повинна була складатися з погоні кілера за самим собою. Якраз тоді я перечитав усі книги Філіпа К. Діка, і думаю, це вплинуло на мій сценарій. Але основну ідею я придумав самостійно, і ми знову повернулися до неї після „Братів Блум“», — сказав Райан Джонсон у інтерв'ю «the Verge».[10]
Сценарій до фільму «Looper» було написано самим Райаном Джонсом; він же й режисував картину. Після релізу свого фільму «Брати Блум[en]» у 2008 році, Джонс домовився про співпрацю із продюсером Ремом Берґманом (Ram Bergman), хто продюсував два попередні Джонсонові фільми, з метою розпочати виробництво фільму Looper у 2009 р.[11] У травні 2010 р. Джозефа Ґордон-Левітта запросили на головну роль у картині, котру він мав зіграти після закінчення зйомок фільму «Premium Rush[en]».[12] Через місяць після цього продюсери також запрошують грати Брюса Вілліса.[13] «Є особливі причини, з яких Брюс Вілліс, хлопець, у якого завжди є план порятунку світу, дуже добре вписується в цю історію. Ми граємо з глядацькими очікуваннями», — обмовився Джонсон.[10]
Грати «молоду» і «літню» версії одного і того ж героя — непросте завдання для акторів, особливо в тому випадку, якщо за сюжетом вони стикаються віч-на-віч. Джозеф Гордон-Левітт, якому довелося «підлаштовуватися» під Вілліса, охоче ділиться своїми враженнями: «Я дивився фільми Уілліса, закачував звукові доріжки у iPod, щоб постійно слухати його голос. Я спілкувався з ним, обідав, розмовляв і намагався ближче його узнати. Проте я не намагався спеціально його наслідувати. По-перше, не такий вже я хороший імітатор, а по-друге, це було б неправильно — адже це наче уві сні».[10] У жовтні до команди акторів приєдналася Емілі Блант.[14] Ноя Сеґана (Noah Segan), Джеффа Деніелса (Jeff Daniels) і Пайпера Перабо (Piper Perabo) запрошено було у січні 2011 р.[15]
Вїлліс був першим відомим актором, кому запропонували роль старшого Джо, і котрий відразу ж погодився.
Зйомки розпочалися у Луїзіані 24 січня 2011.[16]
Незважаючи на те, що дія «Петлі часу» відбувається в 2047, його творці не займалися докладною, детальною розробкою гаданого світу майбутнього. Світ, в якому діють герої фільму, відрізняється від нашого лише невеликими деталями. Як пояснює режисер, основна увага приділялася не футуристичним «фішкам», а створенню потрібної атмосфери: «Ми відхилилися від сучасної реальності приблизно на 10 градусів. В цілому це той же світ, в якому живемо ми, але з деякими поправками. У ньому правлять бідність, насильство і наркотики, він холодний, загрозливий і абсолютно безнадійний».[10]
Спочатку за сценарієм Джо переїжджав до Парижу, коли він закривав свою петлю. Ось чому він так завзято намагається вивчати французьку мову. Однак, на якийсь день зйомок Райан Джонсон зрозумів, що у них просто не вистачить грошей на зйомки в Парижі. Сюжет змінили і «відправили» Джо до Шанхаю, бо китайський дистриб'ютор фільму запропонував оплатити їм зйомки. Джонсон прийняв їхню пропозицію, тому що його найкращою альтернативою паризьким сценам було знімати їх у Новому Орлеані, чого він робити не хотів, і до того ж він відчував, що «неамериканські» краєвиди Шанхаю найкраще відобразять обстановку майбутнього у фільмі.
Щоб зробити Ґордон-Левітта більш схожим на Вілліса, акторові довелося по 3 години щоранку проводити в кріслі гримера. Над його гримом працював візажист Казухіро Цудзі, двічі номінований на «Оскар» — за фільми «Клік: З пультом по життю» і «Прийоми Норбіта». Цікаво, що він брав участь і в роботі над «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» — картиною, головний герой (Бред Пітт) проживає життя «задом наперед», від старості до дитинства. Як показує досвід творців цього фільму, який завоював «Оскар» за найкращий грим, один і той же актор може з успіхом грати і старого, і підлітка. Але Райан Джонсон з самого початку вирішив, що піде іншим шляхом: «Я жодного разу не бачив, щоб „зістарювальний“ грим на обличчі молодого актора справляв таке враження, як треба. Звичайно, є приклади прекрасної роботи гримерів — та я кажу про те, що якщо глядач знає актора молодим, то неминуче буде бачити крізь грим. У цьому фільмі мене привабила насамперед ідея того, як герой зустрічається віч-на-віч із самим собою, тільки старшим на 30 років. Джо прекрасний актор, але коли одна людина на 30 років старша за іншу, є деякі розбіжності, які неможливо зобразити. Це щось невловиме, але дуже важливе, що становить саму суть фільму. Тому мені були необхідні два актори».[10] Майстер із гриму створив спеціальний протез щелепи, і Ґордон-Левітт носив його протягом усього фільму.[17] Для створення образу молодого Джо було вирішено спиратися на останні роботи Брюса Вілліса, так як завдання було не «імітувати молодого Вілліса, а створити персонаж, який міг би, подорослішавши, схожим на героя, якого грав Вілліс, який він є тепер». Тому Ґордон-Левітт зосередився на пізніх ролях актора, зокрема, на «Місті гріхів».
Музику до фільму написав композитор Натан Джонсон, двоюрідний брат Райана Джонсона.[18]
Говорячи про фільм «Looper» і подорожі в часі у фільмі[en], Джонсон сказав:
«Хоча ця картина і про подорожі у часі, задоволення від перегляду фільму не базується на темі часових мандрівок. Це не того сорту фільм, як, скажімо, "Прем'єр"[en], же де задоволення отримуєш, розбираючи і смакуючи всі особливості процесу часового переміщення. Знімаючи свій фільм, "Looper", я дуже хотів створити більше сюжетний фільм, що базується на грі головних авторів, на тому, як вони справляються із ситуаціями, що їх породжує переміщення в часі. Отож, найголовнішою складністю було придумати все так, щоб не пояснювати глядачеві півфільму, як працює оцей чи той фізичний закон, зважаючи на особливість сприйняття аудиторії».[18]
Фільм «Looper» було продемонстровано критикам у ніч перед відкриттям Міжнародного кінофестивалю у Торонто[en] 6 вересня 2012.[19]
Кінокартина вийшла на екрани американських кінотеатрів 28 вересня 2012 року.[20] Кіностудія «Endgame Entertainment» вела переговори з компанією «FilmDistrict» на Каннському кінофестивалі у травні 2011 року, щоб «FilmDistrict» здійснював реліз фільму у США з допомогою компанії «TriStar Pictures».[21]
Релізові у Китаї мала сприяти велика кількість сцен, які знімали у Шанхаї; проте багато сцен було вирізано із фільму з різних причин. Цей крок був включений на прохання китайської компанії «DMG Intertainment», щоб привернути більшу увагу китайської аудиторії.[22] Китайська версія містить ці сцени із Джо-старшим і його дружиною, що стало частиною обґрунтування мотивів Джо-старшого для переслідування Заклинателя дощу (хлопчика). Шанхай у кіноверсії включає кілька епізодів, створених комп'ютерною анімацією панорами району Пудун у Шанхаї; тож Китай постає набагато привабливішою країною у майбутньому як у американській, так і в китайській версіях. Також дружину Джо-старшого зіграла Зу Кінґ[en], відома у Китаї актриса (згадаємо, наприклад, фільм Заснування республіки).
Уперше в історії кінематографа китайський дебют американського релізу вийшов сильнішим за американський. Мова йде про фантастику «Петля часу», яка після домашнього старту в розмірі $ 21,2 млн підняла $ 24 млн в Китаї і виграла міжнародний вікенд з грошима $ 36 млн. Сумарний світовий дебют картини практично вдвічі перевищив заявлений бюджет — він становить $ 57,2 млн.[23]
Джонсон випустив вільний звуковий коментар на SoundCloud, який можна скачати і прослухати протягом фільму, із застереженням: «Не варто говорити, що це НЕ слід слухати при перегляді фільму уперше або ж до того, яки Ви переглянули сам фільм».[24]
В Україні фільм вийшов на екрани з 27 вересня 2012 року.
Джеймс Моттрам (James Mottram) із журналу «Total Film» дав фільму «Looper» 5 зірок із 5, зазначивши, що це «найкращий науково-фантастичний фільм із часу виходу фільму „Місяць“. Найкращий фільм про подорожі в часі з „12 мавп“. І один із найкращих фільмів 2012-го року».[25] Тодд Маккарті з журналу «The Hollywood Reporter» дав фільмові позитивний відгук, назвавши його «красивим, добре опрацьованим науково-фантастичним трилером про подорожі в часі», а проте й критикував ефекти, які мали уподібнити Ґордон-Левітта до Вілліса: «По-перше, цей спецефект є трохи дивним, і ви не можете бути певним, що цей ефект спрацював; крім того ви почуваєте себе відверто дуже дивно, дивлячися на оновлену версію Ґордон-Левітта, у якій ми вже не упізнаємо актора, відомого нам протягом уже кількох років».[26] Пітер Дебраж (Peter Debruge) із журналу «Variety» також дав картині позитивну оцінку, написавши, що режисер-автор сценарію Джонсон створив «велично задумане, захоплююче створене шоу, яке викликає запаморочення, пристрасний інтерес до наукової фантастики, а потім примушує відкинутися на сидінні і насолодитися багатовимірним драйвом гри акторів. У жанрі, що сумно відомий неув'язуванням кінців, цей трилер для мислячих людей майстерно переплітає дію, романтику і порцію чорної комедії, що разом означає приголомшливий виграш картини».[27]
Попри масу «ляпів», неоднорідну динаміку фільму унаслідок нестачі коштів у другій половині знімального процесу, критики у США майже одностайно дали йому схвальні відгуки. Картина одержала 93 % рейтингу «Сертифікованої свіжості» від сайту Гнилі помідори, що базується на 227 рецензіях, і середній рейтинг 8.1 з 10 із таким вироком: «Фільм захоплюючий і примушує замислитися; фільм — це розумне, сміливе і оригінальне поєднання футуристичної наукової фантастики і старого доброго бойовика». Очевидно, для того і підбирали час показу критикам: ніч на 27 жовтня 2012 р.[28] На сайті Metacritic фільм отримав середній рейтинг 84 зі 100, що базується на 44 критичних статтях, що теж свідчить про «загальне визнання».[29]
Кім Ньюмен із журналу «Empire» дав фільмові «Looper» 5 зірок із 5, написавши, «Інтелектуальна наукова фантастика іноді здається вимираючим видом, бо через надуживання фізикою є ризик створення чогось холодного і віддаленого, оздобленого великою кількістю вибухів і погонь, так що можна просто заблукати у цій каші. Картина „Looper“ не є досконалою, проте він виявляється повним „Чарівником із країни Оз“: у нього є мозок, дух і серце».[30] Ноел Мюррей із «The A.V. Club» нагородив фільм рейтингом A−, написавши: «Ця картина є надзвичайним подвигом уяви і виконання, що захоплює від початку до кінця, навіть коли глядач спостерігає, як людство постійно повторює свої помилки».[31] Кеннет Туран із «Los Angeles Times» дав фільмові позитивну оцінку, зазначивши: «„Looper“ — це винахід, однак оця креативність у фільмі легка, неакцентована, ніби це звичайна буденність. Це високохудожній, супер-стильний науково-фантастичний трилер, який пропонує свіжий підхід до мозкоплавної наукової тематики. Ми не завжди упевнені, куди нас приведе цей фільм про часові подорожі, та ми і не думаємо припинити цю мандрівку».[32]
Клаудіа Пуіґ (Claudia Puig) із «USA Today» присудила фільмові 3,5 зірки з 4 можливих, сказавши: «„Петля часу“ є такою п'янкою сумішшю подорожі у часі, екшену із крапелькою романтики, є таким захоплюючим і мозкодробильним фільмом, що йому, імовірно, доведеться зібрати глядачів за межами театру, потім щоб прояснити усі деталі свого складнопобудованого всесвіту. Та хто сказав, що це погано?»[33] Пітер Трейверс із «Rolling Stone» також відзначив картину 3,5 зірками із 4 можливих, нахвалював гру акторів Вілліса й Ґордрна-Левітта і зауважив: «Переплетіння надзвичайно захоплюючої дії зі зворушливою глибиною, „Looper“ вражає вас як постріл у серце».[34] Роджер Еберт із часопису «Чикаго Сан-Таймз», у свою чергу нагородив картину рейтингом 3,5 із 4, хвалив сценарій фільму і написав: «„Петля“, ця розумна і хитра науково-фантастична історія, що оминає часові парадокси, розчиняючи їх у сюженті. Більшість фільмів про подорожі в часі стикаються із проблемами у фіналі фільму, коли неможливості накопичуються одна на одну. Цей же фільм підводить нас до вражаючого фіналу, що прибирає часові парадокси розповіді так акуратно, наче нічого і не сталося».[35]
Ліза Шварцбаум із журналу «Entertainment Weekly» присудила фільмові знак B+, зауваживши: «Час у фільмі „Looper“ повертається, подібно до фільму „Inception“ із його часовими трюками (у деякі з них, до речі, бере участь Ґордрна-Левітт: вони передбачають перебування у кількох часових проміжках одночасно). Пороте тут проблискує аналогія з фільмом „Children of Men“ — соціальною антиутопією, що надає сюжетові рис, які заземляють його у реальному світі».[36] Річард Корлісс у журналі «Тайм» розмістив позитивний відгук, назвавши «Петлю» «гібридом, що поєднує Квентіна Тарантіно і Філіпа К. Діка у суміші кінофантастики», а також додав: «Якийсь химерний фільм з патиною гіпер-реалізму, „Looper“ постає фільмом, де актори поводять себе не так, наче їх просто вкинули у майбутнє — а ніби вони прожили там свої відчайдушні життя».[37] Дейна Стівенз у журналі «Slate» подала неоднозначну рецензію на фільм, сказавши: «„Петля часу“ залишила у моїй свідомості відчуття розгубленості: у фільмі я бачу неможливі, проте привабливі для уяви стосунки віч-на-віч між однією й тією ж особистістю із теперішнього і майбутнього, у якій одна особистість мусить зрадити іншу, що виплескує назовні усю драматичну напругу, яку тільки такі стосунки і можуть породити».[38]
Під час опитування, проведеного «CinemaScore[en]», фірмою із дослідження кіноринку, глядачі у середньому оцінили фільм як B+ (як тверде «4» за п'ятибальною шкалою).[39]
Українські кінокритики досить позитивно відгукнулися про стрічку.[40][41] Так кінокритик видання Українська правда Анна Купінська дала фільму 3,5 з 5 зірок, підкресливши, що режисеру та сценаристу «Петлі часу» Раяну Джонсону вдалося «створити стильний і динамічний бойовик, в якому читається захоплення знаменитими фільмами про найманих вбивць, починаючи від „Самурая“ і закінчуючи „Кримінальним читвом“.»[41] А кінокритик журналу Коментарі: заявив що хоча «з одного боку, фільм здається компіляцією з вже існуючих стрічок […] Однак стрічку непогано витягає робота акторів другого і навіть третього плану, надаючи, загалом, невигадливій картині необхідні деталі й характери.»[40]
Музику для картини написав Натан Тайлер Джонсон, молодий і маловідомий американський композитор, більше відомий як лідер альтернативної рок-групи "The Cinematic Underground"[en]. Серед його кіноробіт можна лише згадати фільм «Цеглина» і «Брати Блум», яким займався той же Райан Джонсон (двоюрідний брат). Для «Петлі часу» Джонсон написав 19 композицій загальною тривалістю близько 50 хвилин. Платівка отримала цифровий реліз на лейблі Cut Narrative. Там же, де вийшли Джонсонові «Брати Блум». Вихід альбому «Looper» було заплановано на 18 вересня.
| Original Motion Picture Soundtrack "LOOPER"  | |
|---|---|
 | |
| Музичний альбом | |
| Композитор | Нейтан Джонсон |
| Виконавець | композитор: Нейтан Джонсон |
| Дата випуску | 28 вересня 2012 |
| Записаний | 2011-2012 |
| Жанр | електронна музика музика до фільму |
| Тривалість | 48 хв.48 сек. |
| Лейбл | Cut Narrative |
| Продюсер | Нейтан Джонсон «The Cinematic Underground»[en] |
| Професійні огляди | ℗ 2012 Madison Gate Records, Inc. |
Саундтреки доступні завдяки компанії Cut Narrative, Inc., як указано на офіційному сайті фільму.[43] Прослухати зразки саундтреків можна тут:
| Looper - Original Motion Picture Soundtrack | ||
|---|---|---|
| # | Назва | Тривалість |
| 1. | «Тіло, що технічно не існує (The Body that Technically Foes not Exist)» | 1:21 |
| 2. | «Один день у житті (A Day in the Life)» | 1:10 |
| 3. | «Я замикаю свою петлю (Closing Your Loop)» | 2:56 |
| 4. | «Історія Сета (Seth's Tale)» | 2:54 |
| 5. | «Погоня (Run)» | 2:49 |
| 6. | «Життя за один день (A Life in a Day)» | 2:21 |
| 7. | «Машина часу(Time Machine)» | 2:40 |
| 8. | «Полювання на минуле (Hunting the Past)» | 2:55 |
| 9. | «За течією петлі (Following the Loop)» | 1:41 |
| 10. | «Здобич пам'яті (Mining for Memories)» | 1:54 |
| 11. | «Новий шрам (A New Scar)» | 2:34 |
| 12. | «Її обличчя (Her Face)» | 2:37 |
| 13. | «Міський потік (City Sweep)» | 0:46 |
| 14. | «Одкровення (Revelations)» | 5:12 |
| 15. | «Заклинатель дощу (The Rainmaker)» | 4:25 |
| 16. | «ля Бель Орор (La Belle Aurore)» | 1:01 |
| 17. | «Відкриваємо карти (Showdown)» | 1:36 |
| 18. | «Шлях по колу (The Path Was a Circle)» | 4:51 |
| 19. | «Все повертається на круги своя (Everything Comes Around)» | 2:38 |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
