Пестов Євген Володимирович

Євген Володимирович Пестов (22 березня 1925, Родніки, Івановська область, РРФСР — 7 лютого 1987, Ворошиловград, УРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції воротаря. Майстер спорту СРСР (з 1972 року). Нагороджений орденом Олександра Невського.

Євген Пестов
Євген Пестов
Особисті дані
Повне ім'я	Євген Володимирович Пестов
Народження	22 березня 1925(1925-03-22)
	Rodnikid, Іваново-Вознесенська губерніяd, РСФРР, СРСР
Смерть	7 лютого 1987(1987-02-07) (61 рік)
	Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1946 «Локомотив» (Х) 2 (-2) 1947—1949 «Динамо» (В) 42 (-82) 1949—1952 «Шахтар» (С) 74 (-138) 1953 «Динамо» (СПб) 12 (-16) 1954—1955 «Трудові резерви» (Л) 12 (-13)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1962—1963 1964—1965 1965—1966 1968 1968—1970 1971—1972 1974 1976 1979 1980—1981 1982—1983	«Металург» (З) «Металург» (К) «Трудові резерви» (Л) «Хімік» (С) «Хімік» (С) «Комунарець» (К) «Горинь» (Р) «Зоря» (В) «Зоря» (В) «Торпедо» (Л) «Металург» (Дн.-дз.) «Суднобудівник» (М) «Енергія» (Б) «Азовець» (Б)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Напередодні війни виступав у дитячих та юнацьких футбольних командах. Був учасником Німецько-радянської війни. У 1942 році добровольцем приєднався до Червоної армії, а вже через рік, після закінчення Артилерійського училища в Ленінграді, його відправили на фронт. Був командиром загону розвідників, а потім — командиром батареї. Отримав ряд нагород та відзнак.

Під час військової служби брав участь у футбольних змаганнях. Захищаючі кольори футбольних команд Корпусу та Армії, навесні 1945 року разом з іншими солдатами виходив на поле в матчах проти військовослужбовців британських окупаційних сил. У командах «майстрів» розпочав грати після Німецько-радянської війни. Виступав за команди Харкова та Ворошиловграда. За «Динамо» провів три сезони, після чого в середині 1949 року перейшов у сталінський «Шахтар», який грав у той рік у вищій лізі. У 1951 році разом з «Шахтарем» завоював бронзові медалі чемпіонату СРСР. Виступи продовжив, захищаючи ворота ленінградських команд «Динамо» й «Трудові резерви». Активні виступи завершив в 1955 році.

Кар'єра тренера

З 1956 року на тренерській роботі. Спочатку викладав у дитячо-юнацьких колективах Ленінграда і Бердянська, а потім з 1962 року тренував команди «майстрів». Працював старшим тренером у командах Комунарська, Сєвєродонецька, Дніпродзержинська, Рівного, Луцька та Миколаєва, двічі очолював команду вищої ліги — луганську «Зорю». Виводив команду в фінал Кубка СРСР (1974), де «Зоря» лише в додатковий час поступилася київському «Динамо». У 1973 році працював директором клубу «Карпати» (Львів).

7 лютого 1987 року помер у Ворошиловграді.

Досягнення

Як гравця

• Вища ліга чемпіонату СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1951

• Друга група СРСР, південна зона
  • Бронзовий призер (1): 1946

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР (1972);
• Орден Олександра Невського

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Біографія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол»
• Профіль^{[недоступне посилання з липня 2019]} на офіційному сайті ПФК «Сталь» (Кам'янське)