Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Пер Улоф Енквіст | ||||
|---|---|---|---|---|
| швед. Per Olov Enquist | ||||
 Пер Улоф Енквіст на Гетеборзькому книжковому ярмарку 2008 року | ||||
| Ім'я при народженні | Пер Улоф Енквіст | |||
| Псевдонім | Петер Гусберг (швед. Peter Husberg) | |||
| Народився | 23 вересня 1934 Йоґґбеле,  Швеція | |||
| Помер | 25 квітня 2020 (85 років) Стокгольм | |||
| Поховання | Кладовище Катаріниd[1] | |||
| Громадянство | Швеція | |||
| Національність | швед | |||
| Діяльність | письменник, драматург, сценарист, критик і журналіст | |||
| Сфера роботи | проза[2], драма[2], фільм[2], телебачення[2], літературна критика[2] і есей[2] | |||
| Alma mater | Університет Уппсала | |||
| Заклад | Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі | |||
| Мова творів | шведська | |||
| Роки активності | від 1961 і досі | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Жанр | роман, оповідання, п'єса, стаття, сценарій | |||
| Magnum opus | «Візит придворного лікаря» | |||
| Членство | Німецька академія мови і поезії, Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Батько | Per Elof Enqvistd[3][4] | |||
| Мати | Maria Albertina Enqvistd[3][4] | |||
| У шлюбі з | Gunilla Thorgrend і Lone Bastholmd | |||
| Премії | див. «Нагороди і відзнаки» | |||
| Сайт: perolovenquist.nl | ||||
|
| ||||
 Пер Улоф Енквіст у Вікісховищі | ||||
Пер У́лоф Е́нквіст (швед. Per Olov Enquist); 23 вересня 1934, Йоґґбеле, лен Вестерботтен — 25 квітня 2020, Стокгольм) — шведський письменник, драматург, сценарист, критик і журналіст. Лауреат 23 премій, почесний доктор університетів Осло і Упсали.
Пер Улоф виріс на півночі Швеції. Його мати Мая-Марія Ліндґрен, вчителька в неповній середній школі, була дуже побожна й належала до членів Євангельського патріотичного товариства. Батько, лісничий Елуф Енквіст, помер, коли синові не було ще й року. 2007 року Пер Улоф так написав про своє дитинство: «Якщо народишся в глибині лісів, то дерева і земля — це надійність. Замість товаришів у забавах я мав великий ліс — весь для мене. Це сформувало мій сильний, незламний характер. Я був не сам. Мав сосни». У середині п'ятдесятих років Енквіст подавав великі надії як легкоатлет: у стрибках у висоту він мав результат 1,97 м. З 1955-го по 1964 рік навчався в Упсальському університеті, який закінчив із ступенем маґістра філософії. Відтак Енквіст працював критиком у газетах «Свенска даґбладет» і «Експрес», був репортером на Олімпійських іграх у Мюнхені. У 1970–1971 роках він жив у Західному Берліні, у 1973-му — в Лос-Анджелесі як гостьовий викладач Каліфорнійського університету, а з 1978 по 1993 рік — у Копенгагені, за винятком 1986–1988-го — років, прожитих у Парижі. Там письменник став зловживати спиртним, але вчасно схаменувся (це відображено в автобіографічному «Іншому житті»). З 1990 року він абстинент. До 1976 р. вів рубрики в мас-медіа й працював провідником на телебаченні.
Енквіст тричі одружувався. Від першого шлюбу з Марґаретою Ерссон має сина Матса і дочку Дженні. Другою жінкою (з 1980 по 1994 р.) була данська письменниця Лоне Бастгольм. Нині Енквіст одружений з Ґуніллою Турґрен, яка працювала заступником міністра культури. Подружжя живе у Ваксгольмі.
Дебютувавши як письменник у 1961 році романом «Кришталеве око», Енквіст приділяє велику увагу складній грі суб'єктивного й об'єктивного, відносного й абсолютного, ілюзорного й дійсного. Це добре видно на прикладі «П'ятої зими магнетизера» (1964 рік, екранізовано у 1999 році). Автор дає можливість читачеві самому вирішити, де межа між правдою й брехнею, та й чи взагалі таке треба визначати, раз уже постав нерозривний ланцюжок: шарлатанство — віра — зцілення. Парадоксально, але позірне зло породжує справдешнє добро. Завдяки експериментальній, новаторській формі оповіді в «Гессі» (1966) («метаромані», як його назвали критики, повному недомовок і схожому на дитячий конструктор своєю фраґментарністю) вдумливий читач сам стане своєрідним співавтором, склавши цілість твору — свою, індивідуальну. Балансування між фіктивним і достеменним, вифантазуваним і документально підтвердженим притаманне «Леґіонерам» (1968 р.; Юган Берґенстроле у 1970 році реалізував кіноверсію цього твору під назвою «Видача балтійців») та «Мандрівці Леві Петруса». Перший із цих романів характерний неоднозначністю й спірністю. Автор поставив під сумнів справедливість прийнятого у шведському соціумі трактування екстрадиції із Швеції до СРСР у 1946 році 167 балтійських леґіонерів, які у Другу світову воювали на боці Німеччини. У кількох творах зображені реальні особи й справжні події. Наприклад, у «Книзі про Бланш і Марі» (2004) йдеться про пацієнтку й любовницю видатного невролога Жана-Мартена Шарко, знану «королеву істерії» — Бланш Віттманн. Одужавши, вона працювала асистенткою в Марії Кюрі.
З усієї творчости Енквіста багато хто із знавців і звичайних читачів виділяє «Візит придворного лікаря» (1999) — багатоплановий, напрочуд глибокий у психологічному, філософському й морально-етичному плані історичний роман. З погляду різних дійових осіб зображено життя в Данії наприкінці XVIII століття, коли номінально нею правив напівбожевільний Крістіан Сьомий, а фактично — фаворит королеви Кароліни Матільди, німецький медик Йоганн Штрунзее. Твір запам'ятовується завдяки їдкій іронії, пронизливому трагізму й високій поетичності. Досі відомо не менш як 27 його перекладів різними мовами. «Візит придворного лікаря» нагороджено багатьма літературними преміями, зокрема в Німеччині, Франції, Італії. 2003 року у Великій Британії він дістав спеціальну премію, яку присуджують найкращим прозаїчним творам іноземних авторів. За рік після виходу роману шведська Спілка книговидавців удостоїла автора премією, яка має ім'я Авґуста Стріндберга.
Енквіст також писав теле- й кіносценарії: «Стріндберг. Життя», «Il Capitano» і «Гамсун». Як драматург, став широко відомий за кордоном завдяки вже першій п'єсі «Ніч трибад» (1975). Наступного року її переклали тридцятьма мовами. Кілька п'єс він створив спільно з Андерсом Енмарком, а з Інґмаром Бергманом поставив «Зразкове подружжя» в Королівському драматичному театрі.
2005 року засновано Премію Пера Улофа Енквіста
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
