Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Перельман Яків Ісидорович | ||||
---|---|---|---|---|
Перельман Яков Исидорович | ||||
Ім'я при народженні | Перельман Яків Ісидорович | |||
Народився | 22 листопада (4 грудня) 1882[1][2] або 4 грудня 1882[1][2] Білосток, Білостоцький повіт (Російська імперія), Російська імперія | |||
Помер | 16 березня 1942[3][1][2] (59 років) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
Поховання | Піскарьовське меморіальне кладовище | |||
Громадянство | Російська імперія, СРСР | |||
Діяльність | вчений, популяризатор фізики, математики й астрономії | |||
Alma mater | Лісний інститутd (1908) | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | 1899—1942 | |||
Жанр | Науково-популярні видання | |||
Брати, сестри | Перел'ман, Осип Исидорович,d | |||
| ||||
Перельман Яків Ісидорович у Вікісховищі | ||||
Я́ків Ісидо́рович Пе́рельман (*22 листопада (4 грудня) 1882, Білосток, Російська імперія — †16 березня 1942, Ленінград) — російський радянський науковець єврейського походження, популяризатор фізики, математики та астрономії, один із засновників жанру науково-популярної літератури та цікавої науки, автор поняття «науково-фантастичне»[4].
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперії (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім «Осип Димов»).
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі[5]. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
У 1908 році Перельман захистив дипломну роботу за темою «Старорусский казённый лесопильный завод. Его оборудование и работа», а 22 січня 1909 року — отримав диплом про закінчення Лісового інституту зі званням «вчений-лісник I розряду». Але працювати за обраною в інституті професією йому не довелось, після закінчення інституту Перельман починає співпрацювати в своєму журналі постійно, він не лише сам пише нариси, але й друкує роботи інших авторів.
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
У 1914 році написав і опублікував додатковий розділ «Сніданок у невагомій кухні» до роману Жуля Верна «Навколо Місяця», якому дав означення «науково-фантастичний» (Жуль Верн свої романи називав науковими, а Герберт Уеллс фантастичними), ставши, таким чином, автором нового поняття[4].
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916—1917 роки — служив в петроградській «Особливій нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках)[6]. У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918—1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1919—1929 роки — редагував створений за власною ініціативою перший радянський науково-популярний журнал «У майстерні природи».
1924 рік — брав участь у роботі московської «Секції міжпланетних сполучень» Осоавіахіму СРСР, серед членів якої були Ф. Е. Дзержинський, К. Е. Ціолковський, В. П. Ветчинкін, Ф. А. Цандер, М. О. Ринін та інші. 1924—1929 роки — працював у відділі науки Ленінградської «Красной газеты», член редколегії журналів «Наука и техника», «Педагогическая мысль».
1925—1932 роки — член правління кооперативного видавництва «Время»; організував масовий випуск книг цікавої серії.
З 13 листопада 1931 до кінця 1933 року — завідував у ЛенГИРДі відділом пропаганди, член президії ЛенГИРДу, розробляв проект першої радянської протиградової ракети.
1932 рік — нагороджений грамотою Ленінградської обласної ради Осоавіахіму СРСР «За особливо активну участь в опрацюванні науково-технічних завдань в області повітряної техніки, спрямованих на зміцнення обороноздатності СРСР».
1932—1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
1 липня 1941 — лютий 1942 року — читав лекції воїнам-розвідникам Ленінградського фронту і Червонопрапорного Балтійського флоту, а також партизанам про орієнтування на місцевості без приладів.
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Бібліографія Перельмана нараховує понад 1000 статей і заміток, що опубліковані ним у різних виданнях. І це крім 47 науково-популярних, 40 науково-пізнавальних книг, 18 шкільних підручників і навчальних посібників. За даними Всесоюзної книжкової палати, з 1918 по 1973 рік його книги перевидавалися лише в СРСР 449 разів; їхній загальний наклад склав понад 13 мільйонів примірників.
За підрахунками московського бібліофіла Ю. П. Ірошнікова, книги Я. І. Перельмана 126 раз видавалися в 18 зарубіжних країнах такими мовами:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.