Remove ads
місто в Росії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Певе́к (рос. Певек, чукот.: Пээкин) — місто (з 1967) в Росії, адміністративний центр Чаунського району Чукотського автономного округу.
місто Певек | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Певек, чукот.: Пээкин | |||||
| |||||
Розташування міста Певек | |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Чукотський автономний округ | ||||
Муніципальний район | Чаунський район | ||||
Код ЗКАТУ: | 77 230 501 | ||||
Код ЗКТМО: | 77705000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1933 | ||||
Статус міста | 1967 рік | ||||
Населення | 4 329 мешканців (2018) | ||||
Площа | 55 км² | ||||
Густота населення | 79,4 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 689400 | ||||
Телефонний код | +7 427 37 | ||||
Географічні координати: | 69°42′00″ пн. ш. 170°19′00″ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+12, влітку UTC+13 | ||||
Висота над рівнем моря | 100 м | ||||
Відстань | |||||
До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
640 | ||||
Вебсторінка | go-pevek.ru | ||||
|
Населення 4,4 тис. осіб (2008).
Певек — сучасне поселення, засноване після Першої світової війни для обслуговування порту призначеного для вивезення корисних копалин у рамках розширюваного Північного морського шляху. В 1940-х — 1950-х років територія навколо Певека була місцем кількох таборів ГУЛАГу, де в'язні видобували уран. В 1990-х рр багато шахт стали збитковими та закрилися, що призвело до того, що багато жителів переїхали в центральні райони Росії, а портова інфраструктура занепала.
У Певеку на початок 2020-х розташована плавуча атомна електростанція «Академік Ломоносов», яка має два морських ядерні реактори КЛТ-40С, що виробляють 35 мегават електроенергії кожен.[1]
У 1990-х Певек став абсолютним «рекордсменом» серед міст за скороченням чисельності населення. Якщо у 1989 році в місті мешкало 12,9 тис. осіб, то перепис 2002 року виявив тут тільки 5,2 тис. мешканців.[2] З тих пір чисельність населення міста знизилась ще більше. Основною причиною відтоку населення є скорочення робочих місць (у 1990-х закриті олов'яні рудники) та погіршення стану інфраструктури. Навколо міста знаходиться кілька повністю занедбаних гірняцьких селищ.
Існує кілька версій походження назви міста. Згідно з однією з них, назва походить від чукотського слова пеекіней, що означає «товста, здута гора» — так називається сопка, біля підніжжя якої розташоване місто.[3] Згідно з іншою, свою назву місто отримало від чукотського слова «пагит-кенай», що в перекладі означає «гора смердюча». За легендою, біля підніжжя гори неподалік сучасного міста сталася битва між чукчами та юкагірами, а запах тіл загиблих довго зберігався в цих місцях, адже мертвих у аборигенів ховати не було кому. Тому чукчі довго не селилися на цій території, а лише тимчасово влітку приганяли сюди свої стада.[4]
Місто розташоване на східному березі Чаунської губи навпроти островів Роутан[en] Східносибірського моря, за 640 км від Анадиря. Найпівнічніше місто у Росії.
Місцевість навколо Певека була відома росіянам вже в середині 18 століття, оскільки записи Великої Північної експедиції свідчать про відкриття мису Шелазький. Подальші згадки про мис були зроблені у записах експедиції Біллінгса[en], коли російські дослідники вперше описали Чаунську затоку в 1760-х роках.[5]
Найдавніші згадки про поселення Певек були зроблені письменником Тихоном Семушкіним, який відкрив в 1926 році чукотський мисливський будиночок і ярангу.[5] До середини 1930-х років Певек став важливим портом регіону, через розвиток Північного морського шляху та виявленням олова на руднику Пиркакай (який пізніше буде перейменований у Красноармєйський) за 60 км.[5] Відкриття корисних копалин призвело до розвитку міста — в 1950 році у поселенні проживало майже 1500 постійних мешканців.[5] 6 квітня 1967 року Певек отримав статус міста.
У 1990-х рр, після розпаду Радянського Союзу, населення міста скоротилося більш ніж наполовину, оскільки комерційне судноплавство в Арктиці занепало, а люди почали виїджати до центральних російських регіонів.[5] Більш-менш регулярне судноплавство на початок 2020-х здійснюється лише з Мурманська до Дудинки на заході та між Владивостоком і Певеком на сході. Порти між Дудинкою і Певеком практично не мають судноплавства.
Робітники на шахтах, які забезпечували Радянський Союз оловом та ураном у другій половині 20-го століття, були в'язнями системи ГУЛАГу.[5] У самому регіоні існувала мережа таборів, через які проходила величезна кількість кримінальних і політичних в'язнів.[5] Є залишки двох великих таборів, «Північний» і «Західний», які продовжували постачати уран під час і після Другої світової війни. Великі кладовища на околицях таборів показують, що велика частина тих, кого відправили працювати в шахти, не вижила.[5]
Клімат Певеку | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 8,9 | 5,6 | 5,8 | 8,6 | 17,1 | 27,0 | 29,2 | 25,7 | 20,3 | 14,5 | 8,0 | 8,9 | 29,2 |
Середній максимум, °C | −24,1 | −24,3 | −18,6 | −11,6 | 0,6 | 9,4 | 12,6 | 10,3 | 4,7 | −3,8 | −14,1 | −20,2 | −6,6 |
Середня температура, °C | −26,6 | −26,7 | −22,6 | −15,6 | −2,6 | 5,4 | 8,4 | 7,3 | 3,0 | −6,3 | −16,9 | −23,8 | −9,8 |
Середній мінімум, °C | −30,1 | −30,8 | −26,4 | −19,8 | −5,8 | 2,1 | 5,2 | 4,9 | 0,9 | −7,8 | −19,5 | −26 | −12,8 |
Абсолютний мінімум, °C | −45 | −50 | −43,3 | −41 | −30 | −10,6 | −2,2 | −5,1 | −12,7 | −29,3 | −39,7 | −40,6 | −50 |
Норма опадів, мм | 9 | 12 | 7 | 11 | 10 | 15 | 26 | 27 | 21 | 16 | 14 | 16 | 184 |
Кількість дощових днів | 0 | 0 | 0,1 | 0,1 | 2 | 7 | 13 | 12 | 10 | 1 | 0,3 | 0 | |
Кількість сніжних днів | 18 | 18 | 15 | 14 | 12 | 5 | 3 | 3 | 12 | 20 | 17 | 19 | |
Вологість повітря, % | 83 | 81 | 81 | 83 | 79 | 74 | 76 | 79 | 80 | 80 | 84 | 83 | 80 |
М'ясо-молочний харчокомбінат. Золотовидобувні підприємства. Дорожнє ремонтно-будівельне управління, автобаза, Геолого-розвідувальне підприємство, гідрометеорологічна станція. Адміністрація заповідника «Острів Врангеля». Аеропорт за 18 кілометрів від міста. Морський порт на трасі Північного морського шляху.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.