Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пауліно Алькантара (ісп. Paulino Alcántara; нар. 7 жовтня 1896, Ілоіло — пом. 13 лютого 1964, Барселона) — іспанський футболіст філіппінського походження, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер та лікар.
Пауліно Алькантара | ||||||||||||||||||
Пауліно Алькантара у 1910-ті роки | ||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Пауліно Алькантара Р'єстра | |||||||||||||||||
Народження | 7 жовтня 1896[1] | |||||||||||||||||
Ілоіло, Генерал-капітанство Філіппіни, Іспанія | ||||||||||||||||||
Смерть | 13 лютого 1964[1][2] (67 років) | |||||||||||||||||
Барселона, Іспанія | ||||||||||||||||||
Зріст | 170 см | |||||||||||||||||
Громадянство | Іспанія | |||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||
?-1912 | «Галено» | |||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||
Є одним з найкращих нападників за всю історію футбольного клубу «Барселона», забивши за клуб 369 м'ячів у 357 офіційних і товариських іграх[3], а також наймолодшим гравцем «Барси», який коли-небудь виходив на поле.
Пауліно Алькантара народився 7 жовтня 1896 року в місті Ілоїло на Філіппінах, які тоді були частиною Іспанської імперії в родині каталонця і філіппінки[4], але пізніше з батьками переїхав до Іспанії. Пауліно виріс у Барселоні і спочатку грав за клуб «Галено», перш ніж його виявив Жоан Гампер, який відвів юного Пауліно в «Барселону». Його дебют в команді відбувся в матчі чемпіонату Каталонії проти клубу «Катала» 25 лютого 1912 року. На той момент Пауліно було лише 15 років, 4 місяці і 18 днів. У тому матчі «Барселона» виграла з рахунком 9:0, а Алькантара забив перші три м'ячі. Алькантара став першим філіппінським і взагалі азійським гравцем в європейському клубі.
Серед його одноклубників на той момент були такі футболісти як Франціско Бру, Джек Грінвелл і Рома Форнс. Пауліно допоміг клубу завоювати Кубок Іспанії у 1913 році і перемогу в чемпіонаті Каталонії 1916 ріку.
У 1916 році Алькантарі з батьками довелося ухвалити рішення повернутися на Філіппіни, які на той час вже належали США. Там Пауліно продовжив свої дослідження в області медицини, але не забув про футбол і став виступати за клуб «Богеміан Спортінг Клаб» з Маніли. У 1917 року Пауліно представляв збірну Філіппін на чемпіонаті Далекого Сходу на іграх у Токіо. 10 вересня 1917 року Алькантара допоміг збірній Філіппін обіграти збірну Японії з рахунком 15:2, ця перемога є найбільшою для збірної Філіппін. Пауліно також представляв Філіппіни на міжнародних турнірах у настільний теніс. Тим часом «Барселона» не могла завоювати головних трофеїв у його відсутність, і тоді клуб заявив, що поверне Алькантару в Іспанію. Пауліно в той час хворів малярією і, мабуть, відмовився приймати призначені ліки до тих пір, поки його батьки не дозволять йому повернутися в Іспанію.
Повернувшись в Іспанію, Пауліно повернувся в «Барселону». До цього часу колишній капітан команди, а тепер і головний тренер Джек Грінвелл вирішив поекспериментувати з Пауліно, виставивши його на поле в лінію захисту, але протести з боку вболівальників спонукали Грінвелла повернути Алькантару в лінію нападу. У 1919 році Пауліно допоміг клубу виграти ще один чемпіонат Каталонії. Клуб також досяг фіналу кубка Іспанії, але в ньому поступився в додатковому таймі клубу «Аренас Хечо» з рахунком 2:5. У 1920 році «Барселона» знову виграла чемпіонат Каталонії і кубок Іспанії, а Алькантара відзначився двома м'ячами у фіналі кубка Іспанії проти «Атлетіка Більбао», матч завершився з рахунком 2:0.
Останні перемоги «Барселони» ознаменували початок першої золотої ери, коли клуб домінував як в чемпіонаті, так і в кубку, а Пауліно був частиною цієї золотої ери. У 1922 році Алькантара забив два м'ячі у фіналі кубка Іспанії проти «Реал Уніону», матч закінчився перемогою «Барселони» з рахунком 5:1. В фіналі кубка Іспанії 1926 року Пауліно забив вирішальний м'яч у додатковий час у матчі проти «Атлетіко Мадрида» і підсумковий рахунок зафіксував перемогу «Барселони» з рахунком 3:2.
Алькантара в 1915 році дебютував у складі збірної Каталонії. У період між 1915 і 1924 роком Пауліно провів принаймні 6 ігор і забив 4 м'ячі. Проте підтвердження цієї статистики не збереглося, можливо Пауліно зіграв і забив більше. Граючи в збірних Каталонії і Філіппін, де він провів 5 матчів і забив 14 голів[4].
У 1920 році Алькантара був обраний для представлення Іспанії на Олімпійських іграх, які повинні були пройти в бельгійському місті Антверпен. Замість олімпійських ігор Алькантара волів залишитися вдома і продовжувати здавати медичні іспити. Зрештою Пауліно дебютував за збірну Іспанії у віці 25 років 7 жовтня 1921 року в матчі проти збірної Бельгії, забивши обидва м'ячі в зустрічі. Згодом Алькантара 6 раз зіграв за збірну Іспанії і забив 6 м'ячів.
У 1927 році після завершення кар'єри гравця, Пауліно у віці 31 року став лікарем. 5 липня 1927 року «Барселона» зіграла товариський матч проти збірної Іспанії, на честь Алькантари. Пізніше Пауліно виконував функції директора клубу між 1931 і 1934 роком.
У 1930-ті роки вступив до Іспанської фаланги, був волонтером і брав участь у численних військових операціях фашистських військ Франсіско Франко. Під час іспанської громадянської війни, Алькантара був лейтенантом першого фашистського батальйону бригади легіонерів Чорні стрільці (ісп. Frecce Nere). З чорними стрільцями Алькантара служив на фронтах Гвадалахари, Арагону і Каталонії. 26 січня 1939 року разом з військами Хуана Ягуе увійшов у Барселону. Після громадянської війни в Іспанії, Пауліно Алькантара жив в Барселоні. Під час диктатури Франсіско Франко, Алькантара був начальником Falange Española Tradicionalista y de las Juntas de Ofensiva Nacional Sindicalista[5].
У 1951 року Алькантара був одним з трьох кандидатів на пост головного тренера збірної Іспанії і отримав його, проте при ньому збірна провела лише три матчі: зі збірною Швейцарії (6:3), Бельгії (3:3) і Швеції (0:0). Потім він передав тренерський пост своєму колишньому партнеру по команді — легендарному Рікардо Саморі.
Помер 13 лютого 1964 року на 68-му році життя у місті Барселона.
Клуб | Сезон | Чемпіонат Каталонії |
Кубок Іспанії |
Інші[6] | Разом | Товариські матчі |
Всього | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
Барселона | 1911/12 | 1 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 3 | 1 | 3 | 2 | 6 |
1912/13 | 0 | 0 | 2 | 0 | 1 | 2 | 3 | 2 | 6 | 13 | 9 | 15 | |
1913/14 | 6 | 2 | 0 | 0 | 2 | 1 | 8 | 3 | 23 | 19 | 31 | 22 | |
1914/15 | 6 | 4 | 0 | 0 | 2 | 1 | 8 | 5 | 14 | 20 | 22 | 25 | |
1915/16 | 10 | 20 | 4 | 4 | - | - | 14 | 24 | 10 | 9 | 24 | 33 | |
1917/18 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | 2 | 0 | 4 | 5 | 6 | 5 | |
1918/19 | 12 | 12 | 5 | 5 | - | - | 17 | 17 | 18 | 25 | 35 | 42 | |
1919/20 | 9 | 15 | 3 | 3 | - | - | 12 | 18 | 25 | 30 | 37 | 48 | |
1920/21 | 8 | 7 | 0 | 0 | - | - | 8 | 7 | 10 | 12 | 18 | 19 | |
1921/22 | 8 | 19 | 3 | 8 | - | - | 11 | 27 | 11 | 15 | 22 | 42 | |
1922/23 | 8 | 7 | 0 | 0 | - | - | 8 | 7 | 27 | 27 | 35 | 34 | |
1923/24 | 7 | 4 | 7 | 9 | - | - | 14 | 13 | 35 | 26 | 49 | 39 | |
1924/25 | 2 | 0 | 2 | 0 | - | - | 4 | 0 | 11 | 5 | 15 | 5 | |
1925/26 | 14 | 4 | 6 | 3 | - | - | 20 | 7 | 7 | 7 | 27 | 14 | |
1926/27 | 3 | 2 | 4 | 2 | - | - | 7 | 4 | 10 | 7 | 17 | 11 | |
Всього за кар'єру | 94 | 99 | 36 | 34 | 7 | 4 | 137 | 137 | 212 | 223 | 349 | 360 |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.