Пасицельський монастир

Пасицельський монастир (можливо Високогорський Успенський чоловічий монастир)^[1] — православний монастир поблизу села Пасицели Ананьївського повіту Херсонської губернії Російської імперії^[2].

Пасицельський монастир
47°49′51″ пн. ш. 29°37′08″ сх. д.
Сучасний статус	не існує
Розташування	Україна
Зруйновано	до кінця 18 ст.
Належність	Православ'я
Пасицельський монастир (Україна)

Історія існування

Час заснування монастиря невідомий. За спогадами місцевих жителів^[3], монастир існував ще за часів панування на цих землях Єдисанської ногайської орди^[4], що була у васальній залежності від Османської імперії, а, можливо, й раніше. Тобто, православний монастир існував ще до включення цих земель до Російської імперії.

За тих часів церква монастиря та келії були вбогими, плетеними з хмизу та обмазані глиною. З цієї причини на місці монастиря пізніше не залишилося і сліду.

Пізніше (близько 1790-?) була побудована дерев'яна церква.

На час існування монастиря (до кінця XVIII ст.) вода Тилігульського лиману доходила до цього місця і тут був рибний промисел, у якому брали участь і запорожці.

Церква монастиря по його скасуванні була продана і перевезена до села Понори Ананьївського повіту, де існувала від 1816 року як Покровська^[5].

Єпархія, до якої належав монастир, називалася «Українською».

Нині на місці монастиря відкрито храм-каплицю преподобного Серафима Саровського; в селі діє також Свято-Казанський Скит Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря (Московського патріархату) (47°49′49″ пн. ш. 29°40′48″ сх. д.)

Примітки

1. За відомостями, розміщеними без посилання на джерело на сайті Балта
2. Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210
3. Наведених в кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.— С. 168.
4. Єдисанська орда після 1715 року перейшла до Кубані, а потому — на південну течію Дніпра: Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 3 : Е—Й.— К.: Наук. думка, 2005.— С. 109.
5. Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 190.

Джерела

• Лебединцевъ А. И., протоіерей. Ханская Украина.— Одесса:,,Славянская" типографія Н. Хрисогелосъ, улица Кондратенко, д. № 8, 1913.— 24 с.+ Вђдомость.
• Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210.

Посилання

Хронологико-историческое описание церквей, епархии Херсонской.