Партицький Омелян Йосипович

Омеля́н Йо́сипович Парти́цький (28 травня 1840, Тейсарів — 1 лютого 1895, Львів) — український учений-мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадський діяч.

Омелян Партицький
Омелян Партицький
Народився	28 травня 1840(1840-05-28) с. Тейсарів (нині Жидачівський район, Львівська область)
Помер	1 лютого 1895(1895-02-01) (54 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	мовознавець, етнограф, історик, педагог
Сфера роботи	педагогіка[2], літературознавство, етнографія[2], історія і мовознавство[2]
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Партицький Омелян Йосипович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народився в селі Тейсарові^[3][4] (пізніше — Жидачівського повіту, від 17 липня 2020 — Стрийського району) в сім'ї священника о. Йосипа Партицького (нар. 1804^[5][6], пароха в Тейсарові з 1825 по 1879 рік).

Дуже рано покинув батьківську хату. Початкову освіту здобув у місті Стрию. Вчився в Бернардинській гімназії^[7], Львівській духовній семінарії,^[8] у Львівському університеті, який закінчив у 1863 (за іншими даними, в 1864^[8]) році. Іспити склав на відмінно; одержав три дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця української літератури. Викладав у Чернівцях, цісарсько-королівській Тернопільській гімназії (вчитель української та класичних мов,^[8] 1864—1868 рр.), Академічній ґімназії у Львові (1868—1871 рр.), Львівській учительській семінарії (1871—1895 рр.).

У Тернополі разом з Володимиром Лучаковським, Василем Ільницьким, Євгеном Згарським створив літературний гурток.^[8]

Один з лідерів народовецького руху в Галичині, редактор «Газети шкільної» (видавав власним коштом,^[8] 1875—1879 рр.), «Зорі» (двотижневик, заснував, шість років видавав власним коштом^[9] 1880—1885 рр.).

Автор підручників з мови, літератури, видав «Нѣмєцко-руский словаръ», «Старинну історію Галичини» (1894 р.). Переклав «Слово о полку Ігоревім» (1884 р.).

Сповідував ідеї «народовців», один із засновників, почесний член культурно-освітньої організації «Просвіта», заступник голови першого головного відділу товариства, 1874 року виконував його обов'язки. 1875 року — делегат від головного виділу на заснуванні першої філії «Просвіти» в селі Бортниках Бібрецького повіту (сучасний Жидачівський район).

Разом з Анатолем Вахнянином видавав у 1877—1879 роках «Письмо з Просвіти». Під його впливом частина студентської молоді змінювала погляди з москвофільських на народовські (зокрема Володимир Масляк^[10]). Матеріально підтримував студентську молодь, зокрема Івана Франка.^[8]

Для покращення здоров'я в останні роки життя їздив на лікування до Одеси^[7], відпочивав і лікувався в Карлових Варах (Карлсбаді, зокрема в 1894 році)^[11].

Раптово помер^[7] 1 лютого 1895 року у Львові^[12][13]. Похований на 14 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

1863 року в літературному збірнику «Галичанинъ» надруковано твір Омеляна Партицького, написаний народною мовою,— «Червона Русь в часах передісторичних». У цьому збірнику опублікував статтю про походження Руси, надрукував дві поезії; статті започаткували працю як історика над історією Руси. 1884 року друком вийшла величезна студія «Старинна історія Галичини».

Збирав етнографічні матеріали, помістив у «Правді» — 1868 р.: «З уст народна: гагілки, коляди», у «Газеті шкільній» за 1877 р.: «Заговори у Русиків», «Рахманьский Великдень».

У 1875—1879 рр. надрукував ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє» (1877), «Листи о вихованню» (1879), працював у комісії з видання шкільних книжок. Видав гарно укладені читанки для народних шкіл, працював над граматиками: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних»(1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових»(1880).

Видання граматики 1880 року з погляду методики вважалося одним із найкращих видань граматик «рускої (української) мови» того часу.

Вшанування пам'яті

У рідному селі Тейсарові:

• коштом односельців перед школою встановлено пам'ятник Омеляну Партицькому;
• його іменем названа одна з вулиць села.

У Жидачеві:

• ґімназія Жидачева (Удеча) названа його іменем.

Примітки

1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 203. — ISBN 978-966-8955-00-6

   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
3. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842 [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1842. — P. 32, 275. (лат.)
4. Іноді — село Тейсарова, див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система.
5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842 [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1842. — P. 32. (лат.)
6. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1878 [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Leopoli, 1878. — P. 101. (лат.)
7. Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2013.
8. Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.
9. [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]К. Тищенко. «Скандинавщина в давній Руси»: погляд із сучасности
10. Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 101.
11. Karlsbader Kurliste [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]. — 1894. — № 359. — S. 2. (нім.)
12. Дзвін. — 1995. — С. 149.
13. Є інші дати: 20 січня (див.: Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.), 21 січня (див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система).

Джерела

• Партицький Омелян // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2002. — ISBN 966-504-179-7
• Партицький Омелян // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1302. — 1000 екз.
• Пашук В. С. Партицький Омелян [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 75. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 33. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Тищенко К. «Скандинавщина в давній Руси»: погляд із сучасности.

Посилання

• Партицький Омелян Йосипович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 785.
• Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система.
• Праці Омеляна Партицького [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Zbruč.
• Партицький Омелян. Слово о полку Игоревом. Текст з перекладом і з поясненням староруських правил акцентових і ритмічних. — Львів: з друкарні Товариства ім. Шевченка, 1884.