Палаццо-Барберіні
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Палаццо Барберіні (італ. Palazzo Barberini) — палац (палаццо) сім'ї Барберіні на вулиці Чотири фонтани поблизу площі Барберіні в центрі Риму. У приміщеннях палаццо міститься Національна галерея стародавнього мистецтва.
Палаццо-Барберіні | |
---|---|
41°54′12″ пн. ш. 12°29′23″ сх. д. | |
Країна | Італія[1] |
Розташування | Муніципалітет Риму Іd[1] |
Тип | палаццо міський палацd[1] і будівля музеюd |
Стиль | бароко |
Архітектор | Карло Мадерно[2], Лоренцо Берніні і Франческо Борроміні |
Дата заснування | 1627 |
Адреса | Via delle Quattro Fontaned |
![]() | |
Медіафайли у Вікісховищі |

Історія
Будувався на замовлення Маттео Барберіні після того, як той був обраний папою під ім'ям Урбана VIII. У створенні палацу в 1627–1633 роках брали участь три великих митці — Карло Мадерно, його племінник Франческо Борроміні і нарешті Лоренцо Берніні.
За своїм виглядом палац є за стилем ближче до маньєризму, ніж до бароко. Навколо нього вперше в історії папської столиці був розпланований великий сад, згодом знищений.
Після смерті Урбана VIII палац був конфіскований до папської скарбниці, але пізніше у 1653 році повернувся до сімейства Барберіні.
В 1632–1639 роках П'єтро да Кортона розписує стелю великого салону бельетажу фрескою «Тріумф божественного провидіння» в техніці проспективи знизу, що прославляє могутність роду Барберіні. Над інтер'єром палацу працювали також Андреа Саккі, Джован Франческо Романеллі та інші. До бельетажу ведуть великі квадратні сходи Берніні зліва і овальні «равликоподібні» сходи Борроміні справа.Відвідувачів палацу захоплювали антична портлендська ваза, Палестрінська мозаїка і статуя п'яного сатира, а в підвалах — руїни давнього храму Мітри.
З 1949 року — палац у власності держави.
Галерея
- Фасад перед Палаццо Барберіні
- Екстер'єр Барберіні
- Фестиваль в честь королеви Шведської імперії Христини I в дворі Палаццо Барберіні
- Італійські солдати виносять книги протягом Війни
- Сходи
- Сходи
- Тріумф Божественного провидіння
Картинна галерея
- Джовані да Ріміні, "Історії з життя Христа, (1305)
- Філіппіно Ліппі, Богоматір з немовлям
- Квентін Массейс, портрет Еразма Роттердамського
- Джованні Антоніо Бацці (Содома), Мойри
- Джованні Антоніо Бацці (Содома), Викрадення Сабіна
- П'єро ді Козімо, Марія Магдалина читає
- Бернардіно Бутіноне, Розп'яття на хресті
- Андреа Соларіо, Дама з мандоліною
- Гарофало, Преображення
- Лоренцо Лотто, Богоматір з Немовлям серед святих
- Доменіко Беккафумі, Богоматір з Немовлям
- Аньйоло Бронзіно, портрет Стефано Колонна
- Караваджо, Нарцис
- Ораціо Борджанні, Автопортрет (1615)
- Ораціо Борджанні, Святе сімейство
- Анонімний художник, Алегорія марнославства
- Матіас Стомер, Самсон та Даліла
- Франческо Альбані, Меркурій і Аполлон (1624)
- Андреа Саккі, Три Магдалини (1634)
- Гверчіно, І я теж жив в Аркадії
- Гверчіно, Бичування Христа
- Гвідо Рені, Автопортрет в молодості
- Гвідо Каньяччі, Магдалина непритомна
- Імовірно намальована Гвідо Рені, Портрет Беатріче Ченчі
- Джованні Батіста Сальві, Портрет Оттавіано Праті (1650)
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.