Джек Пеланс

Джек Пеланс (також Паланс або Пеленс, англ. Jack Palance, при народженні — Володимир Палагню́к, 18 лютого 1919 або 1920, Латімер-Майнз, Пенсільванія, США — 10 листопада 2006, Монтесіто, Каліфорнія, США) — американський кіноактор українського походження, лауреат премії «Оскар» («найкращий актор другого плану», фільм «Міські піжони», 1991; номінація «найкращий актор другого плану», фільми «Раптовий страх», 1952).^[1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Палагнюк.

Джек Пеланс Jack Palance
англ. Jack Palance
Ім'я при народженні	Володимир Палагнюк
Інші імена	Джек Браццо Волтер Пеланс Волтер Дж. Пеланс Волтер Джек Пеланс
Народився	18 лютого 1919(1919-02-18) Латімер-Майнз, Пенсільванія, США
Помер	10 листопада 2006(2006-11-10) (87 років) Монтесіто, Каліфорнія, США інсульт
Національність	українець
Громадянство	США
Діяльність	кіноактор, актор театру, телеактор, боксер, модель, актор, помічник режисера
Alma mater	Стенфордський університет
Роки діяльності	1947-2004
Партія	Каліфорнійська республіканська партіяd
Дружина	Елейн Роджерс (1987—2006) Вірджинія Бейкер (1949—1968)
Діти	Holly Palanced і Brooke Palanced
IMDb	nm0001588
Нагороди та премії
Пурпурове серце (США) «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану в кінофільмі «Міські Піжони» (City Slickers), 1991 «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану в «Міські Піжони»
Джек Пеланс Jack Palance у Вікісховищі

Здобув визнання як актор жанру вестернів, проте нагороду Академії Кіномистецтва США «Оскар» отримав 1992 року за комічну роль в фільмі «Міські Піжони» (англ. City Slickers). Був також лауреатом кінопремій «Золотий глобус» і «Еммі».

Життєпис

Джек Пеланс (фільм «Attack», 1956)

Джек Пеланс народився в родині українських емігрантів Івана Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько працював шахтарем і помер через рак легенів.^[2]

Як і батько, Володимир працював на вугільній шахті — і тонкого за душевним складом та поетичного юнака очікував той же фатум, що й батька. Вирватись з обіймів долі допоміг спорт: Володимир виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни — і успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт. Згодом він спробував себе і в боксі: в кінці 30-х років Володимир розпочав кар'єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браццо — і досяг неабияких успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості, що він побив рекорди того часу з 15 безперервними перемогами, 12 із яких були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду. Під час одного з поєдинків Джек отримав удар в горло, що спричинило вже довічну хрипоту голосу.

З початком Другої світової війни він завершив боксерську кар'єру і вступив до Військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся. Врятувавшись на парашуті, Володимир отримав опіки обличчя: пошкодження обличчя та хрипкий голос опісля стали йому в пригоді в акторській кар'єрі та надали його героям специфічного суворого вигляду. Після лікування та кількох пластичних операцій Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, отримував нагороди, демобілізувався 1944 року.

Скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир вступив до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання Джек заробляв на життя на різних дрібних роботах у ресторанах, працював також охоронцем, фотомоделлю.

По закінченні університету 1947 року працював якийсь час репортером у газеті «The San Francisco Chronicle» та на радіо. Перша акторська робота Джека — на Бродвеї поруч із відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за п'єсою Т. Вільямса «Трамвай „Бажання“»(англ. «A Streetcar Named Desire»). Згодом Джек грав одну з відомих ролей — Стенлі Ковальського. Уже ставши актором, Володимир (названий так на честь свого батька) змінив своє ім'я на Волтер Джек Пеланс (англ. Walter Jack Palance).

Дебютом на екрані була роль злочинця у стрічці «Паніка на Вулиці» (англ. «Panic in the Streets», 1950). Більшість його ролей — суворі та жорстокі злочинці, дарма що в приватному житті Джек був м'якою, доброю людиною, захоплювався мистецтвом і поезією. Джек Пеланс певний час працював також у Європі, де скористався нагодою виконувати приємніші та людяні ролі, до яких не звикла американська авдиторія. Роль, яку він найкраще зіграв у європейському кіно, була у кінофільмі «Презирство» (фр. «Le Mépris»).

Джек Пеланс шкодував, що більшість ролей, зіграних ним, — це негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів — бездарними. Джекові завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські Піжони» (англ. «City Slickers») він отримав «Оскар» у 1992 р. Скориставшись в останньому кінофільмі комедійною славою та бравурною і неординарною поведінкою під час церемонії нагородження, Джек Пеланс знявся ще в кількох телекомедіях.

Відомий голівудський актор українського походження Володимир Палагнюк помер на 88-му році життя 10 листопада 2006 року у своєму будинку в Монтесіто, Каліфорнія.^[3][4]

Палагнюк і Україна

На зйомці фільму «Похресник» англ. The Godchild 1974 р.

Син емігрантів, Палагнюк брав участь в українському еміграційному житті США^[5]. На фестивалі російських фільмів у Голлівуді Джек Пеланс відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — заявив він, протестуючи в такий спосіб проти українофобського російського кінофільму «72 метри» (знятого теж українцем за походженням В. Хотиненком).

Мрією його життя була роль Тараса Бульби (її зіграв Юл Бріннер).

Нагороди

Дві номінації на «Оскар» у категорії «актор другого плану» Джек отримав за ролі в фільмах «Раптовий страх» (1952) і «Шейн» (1953). 30 березня 1992 року, через 40 років після першої номінації, Джек Пеланс за роль ковбоя в комедії Рона Андервуда «Міські Піжони» отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Під час процедури нагородження 72-річний актор приголомшив авдиторію своїми атлетичним здібностями — відтисканням на одній руці, чим викликав бурхливі оплески всіх присутніх. Це стало одним з найпам'ятніших моментів у історії Американської Академії Кіномистецтва.

У квітні 2004 під час тижня «Російських ночей» у Лос-Анджелесі Джек Пеланс відмовився від звання народного артиста Росії, наголосивши, що він — українець і не має нічого спільного з російським кінематографом. (Програма кінематографічного, театрального й музичного візуального мистецтва була частково профінансована міністерством культури Росії і пройшла під патронатом президента Росії Володимира Путіна.) Під час церемонії, Джек дещо ніяково сказав, що у нього створилось враження, що ніби-то перебуває на фестивалі за якоюсь помилкою, — втім додавши, що вважає російське кіно цікавим. Незабаром актор покинув залу на знак протесту, заявивши: «Я — українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі просто звідси підемо»^[6] .

Поезія та малярство

Крім акторської, інша творчість Джека Пеланса була мало відома широкій громадськості аж до часу виходу в світ його збірки віршів «Ліс любові» (англ. «Forest of Love») 1996 року. Збірку поезії доповнювали виконані автором малюнки. Джек Пеланс почав малювати ще під час перебування в Римі в кінці 1950-х років і зібрав у своєму маєтку велику колекцію своїх та інших картин (близько 200 експонатів)^[7].

Джек Пеланс (ліворуч). Візит y лікарні 2005 року

Сімейне життя

Був одруженим двічі.

Перша дружина (1949–1966) — Вірджинія Бейкер, з якою мав трьох дітей: Голі (1950), Брук (1952) та Коді (1955–1998). Син Коді знімався разом з батьком, але помер від раку шкіри в 43-річному віці.

Друга дружина Елейн Роджерз одружилися в травні 1987 року.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1950	ф	Паніка на вулицях	Panic in the Streets	Blackie
1951	ф	Зали Монтесуми	Halls of Montezuma	Pigeon Lane
1952	ф	Раптовий страх	Sudden Fear	Лестер Блейн
1953	ф	Шейн	Shane	Джек Вілсон
1953	ф	Другий шанс	Second Chance	Cappy Gordon, alias Mr. Walters
1953	ф	Дороговказ	Arrowhead	Toriano
1953	ф	Політ до Танжеру	Flight to Tangier	Gil Walker
1953	ф	Людина на горищі	Man in the Attic	Slade
1954	ф	Срібний келих	The Silver Chalice	Simon The Magician
1954	ф	Знак язичника	Sign of the Pagan	Аттіла
1955	ф	Великий ніж	The Big Knife	Charles Castle
1956	ф	Атака	Attack	Lt. Joe Costa
1957	ф	Самотня людина	The Lonely Man	Jacob Wade
1960	ф	Варвари	The Barbarians	Revak
1960	ф	Аустерліц	Austerlitz	генерал Франц фон Вейротер
1961	ф	Страшний суд	Il giudizio universale	синьйор Маттеоне
1961	ф	Варавва	Barabbas	Варавва
1963	ф	Зневага	Le Mépris	Джеремі Прокош
1965	ф		Once a Thief	Walter Pedak
1966	ф	Професіонали	The Professionals	Хесус Раса
1967	ф		Torture Garden	Ronald Wyatt
1969	ф	Вони приїхали до Роба в Лас-Вегас	They Came to Rob Las Vegas	Douglas
1969	ф	Че!	Che!	Фідель Кастро
1969	ф		The Desperados	Parson Josiah Galt
1970	ф		Companeros	John
1970	ф	Монті Волш	Monte Walsh	Чет Ролінз
1971	ф	Вершники	The Horsemen	Турсен
1972	ф		Chato's Land	Capt. Quincey Whitmore
1973	ф	Оклахома, якою вона є	Oklahoma Crude	Hellman
1974	ф	Дракула	Dracula	Count Dracula / Vlad III the Impaler
1976	ф		The Cop in Blue Jeans	Norman Shelley / Richard J. Russo
1979	ф		Angels' Brigade	Mike Farrell
1980	ф		Hawk the Slayer	Voltan
1980	ф	Застереження	Without Warning	Джо Тейлор
1982	ф	Один у темряві	Alone in the Dark	Френк Хоукс
1987	ф	Кафе "Багдад"	Bagdad Cafe	Руді Кокс
1988	ф		Gor	Xenos
1988	ф	Молоді стрільці	Young Guns	Лоуренс Дж. Мерфі
1989	ф		Outlaw of Gor	Xenos
1989	ф	Бетмен	Batman	Карл Грісом
1989	ф	Танго і Кеш	Tango & Cash	Ів Перрет
1990	ф		Solar Crisis	Travis
1991	ф	Міські піжони	City Slickers	Керлі Вошбурн
1993	ф	Кіборг 2: Скляна тінь	Cyborg 2	Мерсі
1994	ф	Фараони та Робберсони	Cops and Robbersons	Джейк Стоун
1994	ф		City Slickers II: The Legend of Curly's Gold	Duke Washburn
1994	мф	Принцеса Лебідь	The Swan Princess	Лорд Ротбарт
1995	тф		Buffalo Girls	Bartle Bone
1998	тф		Ebenezer	Ebenezer Scrooge
1999	тф	Острів скарбів	Treasure Island	Long John Silver
1999	тф		Sarah, Plain and Tall: Winter's End	John Witting
2002	тф		Living with the Dead	Allan Van Praagh
2004	тф		Back When We Were Grownups	Paul 'Poppy' Davitch

Див. також

• Українські Американські Ветерани

Примітки

1. https://www.youtube.com/watch?v=BnGP709R-oE [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.] Володимир Палагнюк. Оскароносний актор зі щирим українським серцем (укр.)
2. Jack Palance Biography (1920?-). www.filmreference.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 11 травня 2022.
3. Джек Пеланс, 87, актор кіно та телебачення, помер // New York Times, 11.11.2006(англ.)
4. Помер відомий голівудський актор українського походження // УНІАН, 12.11.2006. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
5. Топ-5 голлівудських зірок, які розмовляють українською мовою. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 червня 2024.
6. Джек Паланс відмовився від російської нагороди // День, 16.06.2004. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
7. Остання роль американського «піжона» з українською душею // Українська правда, 14.11.2006. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 5 листопада 2011.

Посилання

• Портал Зірок Голлівуду [Архівовано 12 березня 2005 у Wayback Machine.] (англ.)
• Біографія Джека Пеланса // BBC News. — 2006. — 11 листтоп. [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is] (англ.)
• «Я — українець, а не росіянин» // BBC Ukrainian. — 2004. — 11 черв. [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]
• Остання роль американського «піжона» з українською душею // Українська правда. — 2006. — 14 листоп. [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• І. І. Винниченко. Палагнюк Володимир [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 28. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Література

• Віталій Абліцов. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.