Палана

Пала́на (кор. Ӄычг'эт, Пыльг'ыльг'ын, рос. Палана) — селище міського типу, адміністративний центр Коряцького округу (адміністративно-територіальна одиниця з особливим статусом у складі Камчатського краю). Має статус міського округу, до складу Тигільського муніципального району не входить.

селище Палана
кор. Ӄычг'эт, Пыльг'ыльг'ын рос. Палана
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Камчатський край
Муніципальний район	Селищна рада Палана
Код ЗКАТУ:	30132657000
Код ЗКТМО:	30851000051
Основні дані
Населення	3007 (2008)
Площа	15 км²
Поштовий індекс	688000
Телефонний код	+7 41543
Географічні координати:	59°05′03″ пн. ш. 159°57′01″ сх. д.
Вебсторінка	palana.org
Мапа
Палана Палана
Палана у Вікісховищі

До 1 липня 2007 селище було адміністративним центром самостійного суб'єкта Російської Федерації Коряцького автономного округу, який увійшов до складу новоствореного Камчатського краю як адміністративно-територіальна одиниця з особливим статусом.

Географія

Розташований на західному узбережжі Камчатки, на правій надзаплавній терасі річки Палана, за 7 км від її впадіння в Охотське море.

Відстань від Палани до Петропавловська-Камчатського (для наземного транспорту) — 940 км, до села Тигіль — 200 км.

Топонім

Селище назване по однойменній річці, що в перекладі з коряцької Пылылъын означає «має водоспад». Також селище має коряцьку назву Камеран — дослівно «будинок в'яленої кети» і ітельменську Килхіт — «місце, де ростуть берези».

Історія

Вперше російські козаки-землепрохідці загону Атласова відвідала район нинішнього поселення в 1697 році, тоді тут знаходилося коряцький острог Ангавіт, названий козаками Середнім Паланським^[1]. У 1876 році через часті підтоплення поселення перенесли в інше місце, де і розташована сучасна Палана. До 1896 року в селищі налічувалося 16 будинків і 11 землянок, де проживало 180 чоловік. У центрі перебували церква і лавка. Переважна більшість населення були ітельменці та коряки, росіян тільки 20 чоловік. Місцеві жителі займалися рибальством і полюванням, а також збиранням. У той час паланці не тримали оленів, а основним видом транспорту взимку були їздові собаки.

До 1920 року у Палані проживало близько 250 чоловік. У селі були церква і школа, 37 житлових дерев'яних будинків і 3 землянки. У 1925 році церква була передана клубу, ще через п'ять років розібрана і перебудована в новий Будинок культури.

У грудні 1926 року в селі був відкритий фельдшерський пункт. 16 жовтня 1930 у Палані відкрилося радіопоштове відділення, в 1937 році — бібліотека.

15 жовтня 1937 року Постановою № 88 Президії ВЦВК центр Коряцького національного округу Камчатської області Далекосхідного краю був переведений з Коряцької культбази в село Палана, з цього часу, по суті справи, Палана — стає окружним центром. (Збірник указів і розпоряджень ВЦВК, 1937 г, п.31, с.190)

23 серпня 1955 року рішенням № 60 Коряцького окрвиконкому у Палані організований лісгосп, який став відповідати за ведення лісового господарства на території всього округу.

20 липня 1962 року село Палана отримало статус робочого селища (Указ Президії Верховної Ради РРФСР; ф.1, д. 124, л.26)
Статус селища міського типу — з 1962 року.
Статус міського округу — з 18 лютого 2005 року.

У 1990 році у Палані відкрилося Коряцьке педагогічне училище.

Транспорт

За 7 км від Палани є пункт рейдового розвантаження морських суден (Портпункт), що знаходиться в гирлі річки Палани. Портпункт забезпечує розвантаження судів з паливом, продовольством і промтоварами з Петропавловська-Камчатського, Владивостоку, Находки та Магадану. Найбільш сприятливий час року для морської навігації травень — жовтень.

Є аеропорт місцевих повітряних ліній, що приймає літаки та вертольоти з Петропавловська-Камчатського і районних селищ. Використовується також для вантажних перевезень.

По зимнику протяжністю 440 км з Палани можна проїхати на автомобільному транспорті до сіл Ессо та Анавгай, розташованих в Бистрінському районі Камчатського краю, а звідти по автомобільній дорозі до Петропавловська-Камчатського

До 2014 року планується^{[джерело?]} завершення будівництва вдосконаленого зимника до села Тигіль, рух по якому можливий цілий рік, триватиме будівництво такого ж зимника до Анавгая.

Примітки

1. Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонімічний словник північного сходу СРСР. — Магадан : Магаданське книжне видавництво, 1989. — С. 299. — 15000 прим. — ISBN 5-7581-0044-7.