ПП-91

ПП-91 «Кедр» (Конструкція Євгена Драгунова) — пістолет-кулемет, розроблений на початку 1990-х років на замовлення МВС СРСР на базі попередника ПП-71 конструкції Євгена Драгунова. Перші 40 передсерійних зразків були виготовлені в 1992 р. на Іжевському механічному заводі, надалі серійне виробництво було передано на Златоустівський машинобудівний завод.

Тип	пістолет-кулемет
Походження	Росія
Історія використання
На озброєнні	1994 — по т.ч.
Історія виробництва
Розробник	Є.Драгунов
Розроблено	1994
Виробник	Златоустівський машинобудівний завод
Виготовлення	1994 рік — сучасність
Виготовлена кількість	виробництво продовжується
Варіанти	Див. Варіанти
Характеристики
Вага	1,82 (з патронами) 1,4 (без магазину)
Довжина	530/305 мм з розкладеним/складеним прикладом
Довжина ствола	370 мм (без компенсатора)
Набій	9 × 18 мм ПМ
Калібр	9 мм
Темп вогню	800—1000
Дульна швидкість	310
Дальність вогню
Ефективна	25
ПП-91 у Вікісховищі

Пістолети-кулемети «Кедр» знаходяться на озброєнні практично всіх силових структур Росії, в тому числі спецпідрозділів МВС РФ, ФСКН, ФСВП. Також використовується відомчою охороною^[1], фельд'єгерською службою та інкасаторами^[2].

Конструкція

ПП-91 відрізняється гранично простою і технологічною конструкцією^[3]. Автоматика пістолета-кулемета базується на використанні енергії віддачі вільного затвора. Ударно-спусковий механізм куркового типу, що дозволяє вести стрільбу у одиночному і автоматичному режимі. Подача набоїв здійснюється з дворядного коробчастого магазина. Для підвищення стійкості при стрільбі пістолет-кулемет забезпечений прикладом, що складається поверх ствольної коробки.

Ствольна коробка прямокутної форми, штампована зі сталевого листа, має знімну кришку. Ствол довжиною 120 мм жорстко кріпиться в ствольній коробці, до якої приєднані пістолетна рукоятка, приймач магазину і відкидний приклад. Прицільні пристосування відкритого типу. Мушка кріпиться на стволі біля передньої стінки ствольної коробки, цілик змонтований зверху вузла кріплення відкидного прикладу. При відкинутому прикладі в робоче положення повернуть діоптричний цілик, при складанні прикладу у похідне положення повертається відкритий цілик.

На зброю можуть монтуватися глушник БК-09 та ЛЦВ «Піон-М».

Перед пострілом затвор пістолета-кулемета під дією зворотної пружини займає крайнє переднє положення. При пострілі порохові гази, що діють на дно гільзи, переміщають масивний затвор у крайнє заднє положення. При цьому затвор витягає стріляну гільзу з патронника і викидає її зі ствольної коробки, зводить курок і стискає зворотну пружину. У переднє положення затвор накочується під дією зворотного механізму. При цьому він досилає у патронник черговий патрон і замикає канал ствола. Замикання здійснюється за рахунок інерції затвора і зусиль поворотної пружини. При установці запобіжника-перевідника на автоматичну стрільбу вона буде тривати до тих пір, поки натиснуто спусковий гачок і у магазині є набої. При установці запобіжника-перевідника на одиночну стрільбу, після кожного пострілу необхідно відпустити спусковий гачок і для виробництва пострілу знову натиснути на нього.

Варіанти і модифікації

• Пістолет-кулемет ПП-71 — дослідний зразок, розроблений на замовлення Міністерства оборони СРСР в рамках програми ОКР «Букет» та проходив випробування в 1969—1972 рр. Серійно не вироблявся.
• Пістолет-кулемет ПП-91-01 «Кедр-Б» під патрон 9 × 18 мм ПМ (з інтегрованим глушником)
• Пістолет-кулемет ПП-9 «Клин» під патрон 9 × 18 мм ПММ, випускався в 1996—2002 рр. для МВС РФ. Відрізняється покращеними балістичними (внаслідок потужнішого патрона), збільшеною масою затвора і наявністю гвинтових канавок у патроннику.
• Пістолет-кулемет ПП-919 «КЕДР-2» — розроблений в 1994—1996 рр.. під патрон 9 × 19 мм Parabellum для Федеральної служби податкової поліції (виготовлено 3 шт.). У 2009 р. представлений також дослідний зразок під набій 9×19 мм Парабелум 7Н21.
• «Пістолет-карабін» ПКСК-10 — самозарядна версія під набій 9 × 17 мм К, розроблена для приватних охоронних структур, з 10-зарядним магазином^[4]. Випускається невеликими партіями з квітня 1998 року^[5].
• Травматичний пістолет ПСТ «Капрал» — самозарядна версія для приватних охоронних структур під набій 10 × 23 мм Т, з 10-зарядним магазином^[6].
• Травматичний пістолет ПДТО-9Т «Осавул» — самозарядна версія під набій 9 мм Р. А., з 10-зарядним магазином (випускається з 2005 р.)^[7].
• Травматичний пістолет ПДТО-13Т «Осавул-3» — самозарядна версія під набій .45 Rubber, з 10-зарядним магазином (розроблений у 2009 р.)
• «Кедр-МД» — пістолет-кулемет для стрільби тільки холостими патронами, розроблений на замовлення кіноконцерну «Мосфільм» у 2006 р.; всього виготовлено 5 шт^[8].

Див. також

• ПП-93
• АЕК-919К

Література і джерела

• 9-мм пістолет-кулемет «КЕДР». Технічний опис та інструкція з експлуатації — 1995 р.
• А. І. Благовіст. Те, з чого стріляють в СНД: Довідник стрілецької зброї./Під общ.ред. А. Є. Тараса. Мінськ, «Харвест», 2000. стор.203-211
• опис ПП-91 «Кедр» на сайті world.guns.ru
• опис ПП-91 «Кедр» на сайті виробника [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Опис ПП-91 Кедр [Архівовано 8 січня 2010 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Постанова Уряду РФ № 1436 від 30.12.1999 р. «Про спеціальні засоби і вогнепальну зброю, використовуваних відомчою охороною»
2. Постанова Уряду РФ № 460 від 22.04. 1997 р. «Про заходи щодо забезпечення юридичних осіб з особливими статутними завданнями бойовим ручним стрілецькою зброєю»
3. в 2008 році відпускна ціна для державних воєнізованих організацій становила 2574 рублів/шт.
4. В. Г. Чорний. ПКСК — 9-мм портативний короткоствольний службовий карабін//журнал «Рушниця і амуніція», № 2, 1999 р. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2012.
5. Дмитро Зобков. Охорона отримає новий карабін//газета «Коммерсант» № 72 (1475) від 23.04.1998
6. «Златоустівський машинобудівний завод», ФГУП — ЗБРОЯ РОСІЇ, Каталог озброєння, військової та спеціальної техніки. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 10 березня 2011.
7. . htm Пістолет ПДТО ​​— 9Т Осавул
8. Фахівці Златоустовського машинобудівного заводу «озброюють» Кіноконцерн «Мосфільм». Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 10 березня 2011.