Османська Сирія

Османська Сирія — європейська назва Леванту або Великої Сирії у 1516 — 1918^[2]. Терен Великої Сирії під владою Османської імперії в її заключний історичний період мав у складі сучасну Сирію, Ліван, Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія і деяких райони Туреччини й Іраку.

سورية في العصر العثماني Османська Сирія
Складова Османської імперії
1516 – 1918 ↓
Прапор
Сирія: історичні кордони на карті Терен,у складі сирійської провінції за часів Османської імперії
Столиця	Алеппо[1]
Мови	Османська мова, дамаський діалект, фарсі
Державний устрій	Складова Османської імперії
Історія
• Битва при Мардж Дабік	24 серпня 1516
• повстання ель-Мані(al-Ma'ni) в ейяляті Дамаск	1633
• Втргнення Мухаммеда Алі Єгипетського	1831
• Гірський Ліван отримує спеціальний статус	1861
• Британська окупація, французька окупація	1918
Населення
Попередник Наступник Мамлюцький султанат Арабське Королівство Сирія Британський мандат у Палестині Держава Хатай
Сьогодні є частиною
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Османська Сирія

Після завоювання Сирії османами у мамлюків на початку 16-го століття, переможці розділили країну на два еялети (провінції) Дамаск і Алеппо. Еялет Триполі був утворений в 1579 році, а пізніше еялет Адане був виділений з Алеппо. У 1660 еялет Цфат був створений і незабаром перейменований еялет Сидон.

Після реформи 1864 року еялети були перетворені на вілаєти.