Освітня політика

Освітня політика (англ. Education policy) — діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти, що здійснюється за участі громадянського суспільства. Рівень розвитку громадянського суспільства та його активність є суттєвим фактором ефективності освітньої політики.

Є складовою загальнодержавної політики, яка включає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково-методичного і впроваджувального супроводу стратегії розвитку галузі^[1]. Пріоритетами освітньої політики є якість, ефективність та рівність^[2].

У виробленні освітньої політики України беруть участь Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерство освіти і науки України, громадські організації та окремі експерти. Відомими платформами для обговорення проблем є "Освітня політика: Портал освітніх експертів", "Освітні тренди: Сучасні тенденції розвитку освіти"

Примітки

1. Державна освітня політика: сутність поняття, системність, історико-політичні аспекти. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 21 січня 2013.
2. Іванюк І.В. Освітня політика. - К.: Ун-т економіки та права "Крок". - 2006 (PDF). Архів оригіналу за 13 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.

Література

• В. Савельєв. Освітня політика // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.525 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання