Оле́кса Андрі́йович Слісаре́нко[1] (справжнє прізвище Снісар[2]; *16 (28) березня 1891, х. Канівцевий, Шиповацька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — †3 листопада 1937 р., урочище Сандармох, Карелія, СРСР) — український поет і прозаїк, представник розстріляного відродження.
| Олекса Слісаренко | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) Олекса Слісаренко. 1928 рік | ||||
| Ім'я при народженні | Олекса Андрійович Снісар | |||
| Псевдонім | Олекса Слісаренко, Омелько Буц | |||
| Народився | 16 (28) березня 1891 х. Канівцевий, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 3 листопада 1937 (46 років) урочище Сандармох, Карелія, СРСР | |||
| Поховання | Сандармох | |||
| Громадянство | Російська імперія→УНР→СРСР | |||
| Діяльність | поет, прозаїк | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1910—1937 | |||
| Жанр | вірш, оповідання, новела, повість, роман, фейлетон | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Слісаренко Олекса Андрійович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате Великобурлуцького р-ну Харківської області)[3] в родині лимаря, Андрія Прокоповича Снісаря, вчився в Кучерівській сільськогосподарській школі та Харківському рільничому училищі.
Після закінчення з 1912 року працював агрономом.
Учасник Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918 року самовільно залишив фронт і переїхав до Києва.
З 1924 року мешкав у Харкові, головний редактор видавничого відділу «Книгоспілки» і в 1928—1929 роках співредактор журналу «Універсального журналу».
Арешт і загибель
Громадський обвинувач на процесі СВУ (березень—квітень 1930 рік). У квітні 1934 року його заарештували органи ГПУ УРСР, у квітні 1935 року військовий трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У таборі сторожував на складі сільгоспу, 1936 року потрапив до штрафного ізолятора на 3 місяці[4]. У жовтні 1937 року окрема трійка Управління НКВД СРСР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу кару.
Розстріляний 3 листопада 1937 в Карелії (урочище Сандармох)[5].
Реабілітований посмертно Військовою колегією Верховного суду СРСР 19 вересня 1957 року.
Творчість
З першими віршами виступив 1910 року Друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й інших російських символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 року у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському».
Згодом Слісаренко пристав до угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 1924—1925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 1911—1927 роках «Байда» (1928), Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми.
Пізніше Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім ВАПЛІТЕ (1925—1928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929).
З 1924 року почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їх герої — «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.
У 1931 видав під псевдонімом Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку творів». Вибрані твори Слісаренка видані 1930 року у 3 тт. і повне зібрання творів 1931—1933 роках у 6 тт. Зв'язок Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 року за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на Слісаренка репресії.
Сім'я
Був одружений. Дружина — Ганна Дмитрівна. Син Марко. Сестри — Оксана, Олена, Наталія.
Вшанування пам'яті
25 квітня 2024 року у місті Дергачі вулицю Маяковського перейменували на вулицю Олекси Слісаренка[6].
Видання
- На березі Кастальському. Поезії. — Сяйво, 1919.
- Поеми. — Х.: Панфутуристи, 1923.
- В болотах. Оповіданя. — Х.: ДВУ, 1924.
- Плантації, 1925.
- Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1925.
- Президент Кислокапустянської республіки, 1925.
- Дітям про хліб. — Х.: Книгоспілка, 1927.
- Жовтенятам про піонерів. Вірші. — Х.: Книгоспілка, 1927.
- Камінний виноград. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1927.
- Сліди бурунів. Збірка оповідань. — Х.: Укр. робітник, 1927.
- Спроба на огонь. Редут № 16 (Оповідання). Х.: Укр. робітник, 1927.
- Хто збудував дім? — Х.: Книгоспілка, 1927.
- Хто нас боронить? — Х.: Книгоспілка, 1927.
- Авеніта. — Х.: Книгоспілка, 1928.
- Алхемік. — Х.: Укр. робітник, 1928.
- Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.: ДВУ, 1928.
- Бунт. Повість. — Х.: Книгоспілка, 1928.
- Дід Мартин (Віршове оповідання для дітей дошкільного віку). — Х.: Книгоспілка, 1928.
- Душа Майстра. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1928.
- Плантації. — Х.: Укр. робітник, 1928.
- Позолочене оливо. Оповідання. — К.: Пролетарська правда, 1928.
- Спроба на вогонь. — Х.: Укр. робітник, 1928.
- Шпончине життя та смерть. Оповідання. — Х.: Укр. робітник, 1928.
- Зламаний гвинт. Роман. — Х.: Укр. робітник, 1929.
- Непереможні сили. Вибрані оповідання. — Х.: ДВУ, 1929.
- Присуд. — Х.: Юрид. вид. України, 1929.
- Чорний ангел. Роман. — Х.: Книгоспілка, 1929.
- Авеніта. Оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
- Бунт. Повість. — Х.: Молодий більшовик, 1930.
- Вибрані твори. — Х.: Книгоспілка, 1930. Т. 1-3.
- Декляматор / за ред. О. Слісаренка. — 2-ге доповн. вид. — Харків: Книгоспілка, 1930. — 215 с.
- Плантації. — Х.: ДВУ, 1930.
- Полуда. Воєнні оповідання. — Х.: ДВУ, 1930.
- Сотні тисяч сил. Оповідання. — Х.: Книгоспілка, 1930.
- Байда. Вибрана лірика. 1911—1927. — Х.-К.: ЛіМ, 1931.
- В болотах. Поліські оповідання. — Х.: ЛіМ, 1931.
- Посмертна збірка творів. З портретом автора, некрологом та примітками. — Х.: ЛіМ, 1931. (На тит. стор. авт.: Буц О.)
- Твори. — Х.: Рух, 1931—1933. Т. 1-6.
- Горбате життя. Новели. — Х.-К.: ЛіМ, 1932.
- Страйк. Повість. — Х.-Одеса: Молодий більшовик, 1932.
- Хлібна ріка. Роман. — Х.: Рух, 1932.
- Бунт: Роман, повісті, оповідання. — Київ, 1965.
- Чорний ангел: Вірші, новели, повісті, роман. — Київ, 1990.
- Альманах трьох: зб. творів / Олекса Слісаренко, Микола Любченко, Михаль Семенко. — Київ: Друк. Т-ва І. М. Кушнерева, 1920. — 62 с.
- Сетон-Томпсон Е. Літун № 2590 / Е. Сетон-Томпсон ; пер. з англ. мови гр. з-ва ; обкл. М. Бланка ; зред. О. Слісаренко. — Вид. 2-ге. — Харків: Книгоспілка, 1930 р. — 24 с. : іл.
- Слісаренко О. Вибрані твори. Т. 1 / О. Слісаренко. — Харків: Книгоспілка, 1930. — 1930. — 280 с.
- Слісаренко О. Твори. Т. 3 : Новелі / О. Слісаренко — Харків: Рух, 1932. — 305 с.
- Слісаренко, О. Черничка ; Пошлю свою душу в юрбу ; Рабиня: поезії / О. Слісаренко // Музагет. — 1919. — № 1-3. — С. 30-32.
- Слісаренко, О. «Уот Уітмен»: вірш / О. Слісаренко // Червоний шлях. — 1923. — № 4—5. — С. 5.
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
