Матвійчук Олександра В'ячеславівна

Олекса́ндра В'ячесла́вівна Матвійчу́к (нар. 8 жовтня 1983, м. Боярка, Київська область) — український Правозахисник, лауреат премій імені Василя Стуса та «Захисник демократії». Голова організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року^[2]. Працює над питанням прав людини в Україні та регіоні ОБСЄ.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвійчук.

Олександра Матвійчук
Олександра В'ячеславівна Матвійчук
Зустріч з лауреатами премії Сахарова 2022 року у Європейському Парламенті
Народилася	8 жовтня 1983(1983-10-08) (41 рік) м. Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	правозахисник
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007) і Український гуманітарний ліцей
Заклад	Центр громадянських свобод[1]
Нагороди	Лауреáт премії імені Василя Стуса (2007) Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015); Лауреáт премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016); Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017); Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022) ТОП-100, ВВС (2022) Список лідерів України УП-100, "Українська правда" (2023)
IMDb	ID 13467302
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

З керівницею Фінляндії Санною Марін, 10 березня 2023, Київ

Олександра Матвійчук на Київському безпековому форумі 23 січня 2023

Життєпис

Народилася 8 жовтня 1983 року в місті Боярці, нині Боярської громади Фастівського району Київської области України.

Закінчила Український гуманітарний ліцей (з відзнакою), юридичний факультет (2007, з відзнакою) і аспірантуру кафедри теорії та історії держави і права (2010) Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Школу законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України (2011), Стенфордський університет (2018, програма українських нових лідерів Центру з питань демократії, розвитку та верховенства права (CDDRL) Стенфордського університету)^[3].

На четвертому курсі навчання у КНУ імені Тараса Шевченка проводила тренінги від «Фундації прав людини». При цьому встигала керувати студентським самоврядуванням на юридичному факультеті й викладати правознавство у гімназії у рідній Боярці^[4]. 4 червня 2021 року була обрана кандидатом для висунення на обрання членом Комітету ООН проти катувань^[5].

Голова правління Центру громадянських свобод (з 2007); член Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (з 2012)^[6]; координатор громадянської ініціативи «Євромайдан SOS», яка була створена у відповідь на жорстокий розгін студентських демонстрантів 30 листопада 2013 року з метою надання правової допомоги переслідуваним протестувальникам в Україні (з 2013).

Ініціатор кампанії #SaveOlegSentsov^[7] (після звільнення Олега Сенцова була перейменована у #LetMyPeopleGo) для звільнення українських політв'язнів.  

Автор ряду альтернативних звітів для різних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та Міжнародного кримінального суду^[8].

Олександра Матвійчук — герої документального фільму режисера Сергія Лисенка «Євромайдан SOS» (2016)^[9].

Нагороди та відзнаки

• Лауреат премії імені Василя Стуса (2007) — за видатні досягнення у цій галузі, чітку громадянську позицію, активну присутність в українському культурному просторі^[10];
• Диплом найкращих всеукраїнських молодіжних громадських організацій України (2009, Дебатна академія);
• Премія Сюра Ліндебракке за демократію та права людини, Королівство Норвегія (2015)^[11];
• Лауреат премії «Захисник демократії» від місій ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ (2016)^[12];
• Премія «Відважна жінка України» від посольства США (2017)^[13];
• Премія «За правильний спосіб життя» від шведського фонду Right Livelihood Award Foundation (2022)^[14]
• ТОП-100, ВВС (2022)^[15]
• Список лідерів України УП-100 (Українська правда)^[16].
• У 2023 році в Тернопільській міській центральній бібліотеці відбулося спецпогашення конвертів, випущених з нагоди отримання «Центром громадянських свобод», нагородженого Нобелівською премією миру 2022 року. Також була випущена марка у проекті «Власна марка» з білоруським національним гербом «Погоня» на фоні українського прапора^[17][18][19].

Примітки

1. Bazán C. 8M | Oleksandra Matviichuk (Ucrania), abogada defensora de los derechos humanos — 2024.
2. Олександра Матвійчук, голова нагородженого «Нобелем» ЦГС, закликала створити трибунал для Путіна та Лукашенка // Радіо Свобода. — 2022. — 7 жовтня.
3. University, © Stanford; Stanford; Complaints, California 94305 Copyright. Ukrainian Emerging Leaders Cohort 2017-18. fsi.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
4. Премійована за відвагу. Як Олександра Матвійчук здобуває перемоги на правозахисному фронті. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
5. Оголошення про результати добору кандидата для висунення на обрання членом комітету ООН проти катувань. minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
6. Про створення консультативної ради. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 травня 2021.
7. #SaveOlegSentsov: активісти направили листи кожному члену Європарламенту. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
8. Oleksandra Matviichuk | CivilMPlus (амер.). 26 квітня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
9. Євромайдан SOS. docuclub.docudays.ua. Процитовано 18 березня 2023.
10. Премія імені Василя Стуса. PEN Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
11. Awarded for human rights efforts in Ukraine. Human Rights House Foundation (амер.). 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
12. Украинский активист Александра Матвийчук отримує премію “Захисник демократії”. Миссия США при ОБСЕ (ru-RU) . 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
13. Remarks by Ambassador Yovanovitch at the "Honoring Ukrainian Women of Courage" Event. U.S. Embassy in Ukraine (амер.). 31 березня 2017. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
14. 2022 Announcement. Right Livelihood (англ.). Процитовано 29 вересня 2022.
15. BBC 100 Women 2022: Who is on the list this year? - BBC News. News (брит.). Процитовано 23 листопада 2023.
16. УП відзначила 100 лідерів України. www.pravda.com.ua. Процитовано 23 листопада 2023.
17. У Тернополі погасили конверти із зображеннями Нобелівських лауреатів. 3 лютого 2023.
18. Ініцыятар выпуску ва Украіне канверта з выявай Алеся Бяляцкага і маркі з «Пагоняй» распавёў гісторыю і нагоды стварэння гэтых філатэлістычных аб’ектаў - Радыё Ўнэт. radiounet.fm (біл.). 31 січня 2023. Процитовано 4 лютого 2023.
19. ales (3 лютого 2023). Уладзімір Ханас: Гэтая марка – праява салідарнасці і павагі. БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ (pl-PL) . Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 4 лютого 2023. {{cite web}}: Пропущено |author1= (довідка)

Джерела

• Олександра Матвійчук // НВ.
• Радзієвська, В. Яка різниця, хто заведе країну в штопор — людина з хорошими чи поганими намірами // Gazeta.ua. — 2020. — 2 червня.
• Ірина Славінська, Юлія Вебер. Перша українська нобеліатка росла серед виняткових людей, які жили так, як говорять // The Ukrainians. — 22 листопада, 2022.
• Промова Матвійчук — вручення Нобелівської премії миру 2022.
• Олександра Матвійчук — про Нобелівську премію і трибунал для Путіна

Посилання