Кузнецов Олег Володимирович

Оле́г Володи́мирович Кузнецо́в (*22 березня 1963, Магдебург, НДР) — український футболіст, захисник. Гравець збірних СРСР, СНД та України.

Олег Кузнецов
Олег Кузнецов
Особисті дані
Повне ім'я	Олег Володимирович Кузнецов
Народження	22 березня 1963(1963-03-22) (61 рік)
	Магдебург, НДР
Зріст	182 см
Вага	78 кг
Прізвисько	Кузя
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	«Юність» (Чернігів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981—1982 «Десна» 86 (0) 1983—1990 «Динамо» (К) 181 (15) 1990—1994 «Рейнджерс» 35 (1) 1994 «Маккабі» (Х) 6 (0) 1995 «ЦСКА-Борисфен» 29 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1986—1991 СРСР 63 (1) 1992 СНД 5 (0) 1992—1994 Україна 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2001—2002 ЦСКА (К) 2001—2002 «Арсенал» (К) 2002—2007 Україна (асистент) 2008 ФК «Москва» (асистент) 2010—2011 Україна (U-18) 2011 Україна (U-20) 2011—2012 Україна (U-19) 2012—2013 Україна (U-16) 2012—2013 Україна (асистент) 2013—2014 Україна (U-17) 2014—2015 Україна (U-18) 2015—2016 Україна (U-19) 2016—2017 Україна (U-16) 2017—2018 Україна (U-17) 2018—2019 Україна (U-18) 2019— Україна (U-19)
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Майстер спорту (1985), майстер спорту міжнародного класу (1986), заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Біографія

Народився в сім'ї військового. У 1990-ті батько працював на радіоприладному заводі в Чернігові, мати працювала інженером у проектному інституті.

Вихованець чернігівської футбольної школи «Юність» (з 1971 року)^[1]. Через деякий час зарахований до чернігівської «Десни». У команді провів 2 сезони, викликався в юнацьку збірну України. Після успішного сезону 1982, коли «Десна» стала 2-ю в українській зоні, перейшов у Динамо (Київ).

Заграв в «Динамо» з 1-го ж сезону — грав переднього захисника. Дебютував в Одесі, де кияни виграли 2:1. У «Динамо» був одним із провідних захисників, відрізнявся твердістю в єдиноборствах.

У збірній СРСР з 1986 року. Учасник чемпіонатів світу: 1986, 1990. У 1988 став Срібним призером Євро-1988, учасник чемпіонату Європи 1992. Свого часу відмовився виступати за збірну Росії^[2].

1990 року після переможної гри проти ЦСКА, що принесла чемпіонство в СРСР, поїхав в Шотландію, де виступав декілька років. Проте повноцінних ігор зіграв мало внаслідок важких травм. Дебютував у Шотландії дуже успішно — в 1-й же грі чемпіонату визнаний найкращим гравцем команди. Але вже в наступній грі на 20-й хвилині після поштовху в спину впав на коліно і порвав зв'язки, у підсумку, сезон для Кузнецова закінчився.

У сезоні 1994—1995 грав в Ізраїлі і Україні.

У зимове міжсезоння 1995—1996 прийняв остаточне рішення про завершення ігрової кар'єри через травму спини, що загострилася, зайнявся тренерською діяльністю.

У сезоні 2008 року був помічником головного тренера футбольного клубу «Москва» Олега Блохіна, з яким до цього, упродовж декількох років, спільно працював із збірною України.

Досягнення

• Чемпіон СРСР (3): 1985, 1986, 1990: Срібний призер чемпіонату СРСР: 1988: Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1989
• Володар Кубка СРСР (3): 1985, 1987, 1990
• Срібний призер чемпіонату УРСР (друга ліга): 1982.
• Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1985/1986
• Півфіналіст Кубка чемпіонів УЄФА: 1986/1987
• Чемпіон Шотландії (3): 1991/1992, 1992/1993, 1993/1994
• Володар Кубка Шотландії: 1992/1993
• Віце-чемпіон Європи: 1988
• У списках 33-х найкращих футболістів СРСР (6):
  • № 1 — 1986, 1987, 1988, 1989, 1990;
  • № 2 — 1985
• В опитуванні журналу «Франс Футбол» на найкращого футболіста року в Європі зайняв 11-12-е місце 1988 року, 17-22-е в 1989.

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» I ст. (13 травня 2016) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича^[3][4]
• Орден «За заслуги» II ступеня (2006) і III ступеня (2004)

Тренерська кар'єра

• Як тренер збірної України брав участь у чемпіонаті світу 2006 в Німеччині.

Сім'я

• донька Кузнецова Катерина Олегівна — акторка.

Примітки

1. Муха В. А. Взгляд через шесть десятилетий. — К. : Конви принт, 2021. — С. 141. — 300 прим. — ISBN 978-617-7724-79-6.
2. Хусаїнов: Михайличенко і Кузнецов відмовилися виступати за Росію, хоча їм пропонували винагороду
3. Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
4. Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [Архівовано 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.

Джерела

• Реєстр матчів на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті «Історія українського футболу» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті КЛИСФ [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль на сайті dynamomania.com (рос.)