З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ой хто п'є — тому наливайте — стара українська застольна пісня.
В джерелах пісня вперше згадується у 1882 у творі Марка Кропивницького «Глитай, або ж павук»[1].
1899 року згадується у творах Степана Коваліва[2].
У 1834 році у «Граматиці руської або малоруської мови в Галичині» Йосипа Левицького (нім. Grammatik der ruthenischen oder klein russischen Sprache in Galizien) зустрічається приповідка «Хто пье, тому наливайте, хто не пье, тому не давайте»[3].
Чи це мені Господь дав, чи свята Варвара. коло мого столу гості, які я бажала. Ой чи мені Господь дав, чи свята неділя. Коло мого столу гості, які я хотіла. Приспів: Ой хто п'є — тому наливайте, хто не п'є — тому не давайте, хто покаже в чарці дно, тому щастя і добро. (2) Ой дядько Панас, ставте хату коло нас. Будем пити та гуляти, то у тебе то у нас. Налеті лебіді, сіли на пості. Як такий хазяїн, то не вип'ють гості. Приспів: Пий до дна, пий до дна, то будеш пяненька. Спи до дня, спи до дня, будеш здоровенька. Чогось ручечка трясеться, і горілочка не п'ється. Десь у денці дірка, витекла горілка. Приспів: На здоровячко тому, а хто в цьому домі. На погибель ворогам, що завидують нам. Ну давай, давай, помаленько наливай. Ну давай, давай, помаленько наливай.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.