Озеро Наполегливості

О́зеро Наполе́гливості (лат. Lacus Perseverantiae) — маленька морська ділянка на Місяці, біля південного краю Моря Криз. Максимальний розмір — 72 км. Міжнародний астрономічний союз затвердив його назву 1979 року^[1].

Озеро Наполегливості
лат. Lacus Perseverantiae
Озеро Наполегливості. Праворуч унизу — залитий лавою кратер Фірмік.
Координати центра	7.8° пн. ш. 61.9° сх. д. / 7.8; 61.9
Розмір	72 км
Епонім	наполегливість
Назву затверджено	1979
Озеро Наполегливості на Вікісховищі

Карта регіону

Розташування й суміжні об'єкти

Озеро Наполегливості лежить за 60–80 км на південь від Моря Криз, у зовнішній частині його басейну^[2]. Координати центра озера — 7.8° пн. ш. 61.9° сх. д. / 7.8; 61.9^[1]. На південному сході воно межує з 60-кілометровим кратером Фірмік, що теж залитий лавою. Ці морські ділянки розділені материковою смужкою шириною лише 7 км. Далі від озера розташовані кратери Озу та Ван Альбада (на північному сході), Дейлі та Аполлоній (на південному заході). Крім того, в його околицях розкидані сателіти Фірміка та Озу. В самому озері найменованих деталей поверхні станом на 2015 рік нема^[3].

Опис

Озеро Наполегливості витягнуте з північного сходу на південний захід. Довжина його основної частини — 60 км, а ширина варіює від 15 км на сході до 7 км на заході. На північ від неї відходять дві затоки довжиною по 20 км. Максимальний розмір озера — 72 км.

Посередині озеро перетинає маленька гряда, зі східного боку якої поверхня дещо вища, ніж із західного^[4]. Невеликі гряди є й на його північному сході. В озері трапляються дрібні (до 2 км) кратери. Найбільший з них примітний наявністю олівіну — мінералу, притаманного місячній мантії. На поверхні він міг опинитися завдяки ударам астероїдів або виливам лави^[5].

Поверхня озера лежить на 1,2–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот (виняток — його північно-західна затока, де висота на кількасот метрів більша). Це на 0,6 км вище за лавовий покрив прилеглого кратера Фірмік і на 2,4 км вище за сусідні ділянки Моря Криз^[4].

• 
  Карта регіону (1965). Озеро Наполегливості — біля центру.
• 
  Знімок «Аполлона-17» (1972), погляд із північного сходу.

Примітки

1. Lacus Perseverantiae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 17 червня 2015.
2. Wilhelms D. Plate 4A. Maria //  — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архівовано з джерела 8 квітня 2014
3. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
4. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
5. Powell, K. E.; McGovern, P. J.; Kramer, G. Y. (2012). Olivine Detections at the Rim of Crisium Basin with Moon Mineralogy Mapper (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1689. Bibcode:2012LPI....43.1689P.

Посилання

• Карта регіону з актуальними назвами деталей поверхні
• Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Наполегливості
• Геологічна карта регіону (USGS, 1974)
• Озеро Наполегливості на The-Moon Wiki
• Carmelo Zannelli (27 жовтня 2014). Perseverance. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
• Знімок околиць, зроблений з «Аполлона-17» (1972)
• Знімок із високим розділенням, зроблений зондом LRO. Посередині видно частину Озера Наполегливості з найбільшим його кратером. Дзеркально обернене зображення (північ унизу, схід праворуч); ширина — 5,4 км.