Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анто́н Заха́рович Оду́ха (12 лютого (25 лютого) 1910, село Янушівці, нині Іванівка Шепетівського району Хмельницької області — 15 травня 1967, Львів) — співробітник радянських органів державної безпеки, член розстрільної команди НКВС (Тула, 1930-ті)[1], учасник радянського підпілля та партизанського руху на території України під час Німецько-радянської війни. Причетний до чисельних воєнних злочинів проти цивільного населення і заручників. Герой Радянського Союзу (від 7 серпня 1944 року).
| Одуха Антон Захарович | |
|---|---|
| Народився | 25 лютого 1910 Славутський район, Україна |
| Помер | 1967 Львів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Alma mater | Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди |     |
Народився в багатодітній родині. 1932 року закінчив Шепетівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Від жовтня 1932 року до березень 1934 року служив у військах НКВС в місті Тула, член розстрільної команди. Був направлений в однорічну школу молодших командирів військ НКВС, але школи не закінчив, був заарештований. Після звільнення з-під арешту Одуха працював електриком у Харкові, а потім — на будівництві військового містечка в Славуті. Від вересня 1936 року Одуха — вчитель початкової школи у селі Улашанівка, а згодом — завідувач Стриганської початкової школи. На цій посаді працював в роки окупації до переходу на нелегальне становище.
Від листопада 1942 року — командир загону імені Михайлова, перетвореного у вересні 1943 року на партизанське з'єднання, що діяло до травня 1944 року на території Кам'янець-Подільської, Волинської, Рівненської та Тернопільської областей.
13 травня 1944 в бою під селом Стригани загоном під керівництвом Одухи було вбито близько 155 новобранців УПА, більшість з яких не були озброєні.[2][3] Також за словами очевидців, загін одухівців не раз забирав у селян харчі та одяг і навіть убивали мирних жителів. Наприклад, у тих же Стриганах та Крупці вони вбили сім'ю Мельників із семи чоловік.[2][3] Тільки у с. Крупець Славутського району загоном було вбито 23 мирних жителі різного віку.[3]
Від 1945 по 1946 рік — заступник голови виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної ради депутатів трудящих. З грудня 1946 року — слухач партійної школи при ЦК КП(б)У в місті Києві.
Потім перебував на радянській роботі. Від 1956 року — персональний пенсіонер.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького першого ступеня, медалями.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
